Gajavata

Учора в Осло в Норвегіі відбулося вшанування лауреата Нобелівськоі преміі Миру Лю Сяо Бо. За двадцятирічну ненасильственну боротьбу за право жити без страху. За виявлення, пошук і захист права людини. За право жити в іншій краіні, де шануються закони, де кожна людина буде захищена краіною а не ображена, де свобода основана на істинних цінностях, на цілісності, на принципах добра - миру - любові. Він був один із тих хто був на площі Тянь Ань Минь, хто намагався зупинити кроваві розправи над людьми. Він намагався говорити з солдатами. Він намагався щось ім пояснити. Лю Сяо Бо не зміг бути присутнім на цій церемоніі і крісло його було пусте. Суд і увязнення. Влада Китаю не змогла по іншому відреагувати на всю його діяльність - а це книги написані ім, безліч статей, це слова у яких звучить щось нове. Це звернене до людей прагнення жити у краіні де ніхто не буде принижений, заляканий, побитий. Де ніхто насильно тебе не потягне тебе де ти не хочеш іти, де ти не є придаток до того утворення краіни де зникає, змивається особистість. Що краіна може бути зовсім іншою. Він плакав коли дружина передала йому про рішення Нобелівського комітету де він був оголошений достойним обрання як людина Миру 2010 року. Казав що це сльози по всіх тих що загинули на площі Тянь Ань Минь. Акторка Лів Ульман зачитувала промову замість нього. Це була промова сказана на суді коли йому представили останнє слово. Одне з перших слів що були сказані - ні, я не маю ненависті проти вас... Було сказане й інше - жодна сила не спинить людей до свободи... І ще він говорив за любов до своєі дружини. Якщо я зможу я знайду. я приведу цю промову повністю. Якщо хтось зможе це зробити швидше - зробіть.

Обертання Землі і звязок з функціональною діяльністю чакрів. Можливо це звязано з загальною системою орієнтаціі і стабілізаціі планети. По аналогіі з гіроскопами що підвішані на тонкій торсіонній ниткі і обертаються з величезною швидкістю. Нахил всієі системи не впливає на сам гіроскоп і він і сама торсіонна нитка утримуютьться в первоначальному положенні яке утворюється при запуску торсіона. Це позволяє викорис - товувати даний прилад як навігаційний, у геодезіі для визначення координат, у науці - коли це потребує точноі орієнтаціі і стабілізаціі системи. Маса самоі планети і швидкість іі орбітального руху можливо це і позволяє створити саме такий гіроефект і утримує Землю у відповідній позиціі по відношенню до Сонця. Чакра це багаторівнева точка простору, в якій сходяться потоки, потоки всесвіту і утворюють взаємозвязок і оновлення людини, отже це може бути так само виражено і для самоі планети. І як для планети це може бути виражено не лише як взаємодія нисходящих потоків що приносять оновлення і восходящих обмінних потоків Землі, а як і участь у загальній системі стабілізаціі і орієнтаціі. І це позво - ляє утримувати саме таку позицію Землі по відношенню до Сонця, мати відповідний кут обертання осі до площини в якій обертається Земля навколо Сонця, мати пори року як відповідні зміни циклів.

Я знаю що ці картини, де зображено дельфінів мають свою історію. Дуже коротко мені відомо про історію. що призвела до написання картини де утворене півколо із дельфінів і витікає із центра ніби червона ріка. Хотілся б більш глибше ознайомитись із цією історією. І було дуже здорово взнати за кожну іншу картину, чим вона викликана. Якщо це можливо я був би дуже вдячний.

Ви про щось запитували Руслан. Я недавно прочитав щось, що для мене було повною несподіванкою. Дві людини зовсім незнайомі між собою - практично в один час опублікували одне. Якби не цей білий сніг, що уночі укрив землю - земля би не витримала до ранку. Щось відбулось у просторі - і вони це відчули. Це що вони вловили оба дає надію. Що любе слово і люба думка буде кимось почута. Описана подія що відбулась у Львові мала місце. Люди ясно бачили невідповідність того недоброго (горілка) що прикривається рушничком. Осталося зовсім мало - показати невідповідність узаконеноі жорстокості, втрати памяті, невдячності до бессловесних німих тварин що давали молоко іх дітям, що позволило вижити. Каюсь, це вже в оповіданні я додав від себе. Так і вийшло в тому оповіданні - все що говорили міліціонеру так і було - усе що він відповідав це я вложив в його уста.

Наші закони і ваші закони. Це було у Львові, кілька років тому. На саму Пасху. Майже міліонне місто завмерло, було тихо, і це викликало дивне відчуття. Ранок був дуже сонячний. Світло біле, молочне струменіло і наповнювало собою усі вулиці. Церква Андрія до щенту була переповнена і люди стояли на площі перед входом, утворивши правильне півколо. Очікували на вихід процесіі з церкви і ритуал освячення. Кошечки були наповнені запашним хлібом, писанками, та різного роду копченим мясом. У одного із чоловіків у кошичку була і горілка. Люди поглядали і мовчали. На іх лицях було написане нерозуміння. Чи не божевільний цей чоловік. Нарешті вони відважились. Кілька чоловіків підійшли, про щось перемовились з ним, дуже ввічливо, але настійно взяли під руки і повели у міліцію. Ось, нате, заарештуйте. Або вилучіть у нього горілку. Молодий міліціонер на всі очі дивлячись на них запитав - за що? Ну хіба ви не розумієте? Пасха. Свято святе, а він хоче освятити горілку. Спочатку цьому молодому хлопчині, а міліціонер був ще зовсім молодий, мову відібрало від здивування. Я не можу ні арештувати його, а ні вилучити у нього горілку. Тому що по нашим законам він не вчинив ніякого злочину. Ви розумієте що ви зараз захищаєте? Те що основано не для добра. Вам же самим при - ходиться боротися проти наслідків кожного дня. Ви це бачите як ніхто інший. Стало тихо. Це добре, що ви мені так гарно усе пояснили, з легкою гіркотою усміхнувся міліціонер. А хіба вас не потрібно також арештувати? А нас то за віщо? Ну, це вже не по нашим, а по вашим законам. Усі ви тримаєте своі кошечки. З усіх виглядає ковбаса з під рушничка. Рушничок ваш розшито узорами із хрестиків. А хрест - це символ життя. Ви порушили заповідь. Не Убий. Та й священство ваше підсудне цьому самому закону. Адже вони освячують це все, отже освячують вбивство. А це ж завжди скотобойні, це кров, це жах насмерть переляканих тварин. Цього ви хочете? Був голод великий колись у краіні. Ще є память про це. І мало хто зиіг спастись, вижити. Кому не забрали корову почитали іі як власного члена сімі. Діти могли ранком чи вечером випити чашку молока. Корова мала імя своє, як і кожен у домі. Цим і спаслися. Забули... Ну що ж, хриплим від хвилювання голосом промовив один, нема нам на те що відповісти. Це правда. Забули. Забули усі. Але ж ти подивись, як чудно і свято починається у нас день. Цей ранок. Як все незвичайно. Ідемо вже, ми ще маємо час повиложувати із кошичків всю ковбасу. Ми ще вспіємо.

Кто то уронил эти слова. Всё хорошее, когда нибудь кончается. Задумчиво сказала ночь вслед уходящему дню. Чтобы начаться снова!! Радостно рассмеялось утро. С каждым новым рассветом.

Дякую.

Хоч це не так і багато - кілька років, я не вживаю ні мяса, ні риби, ні птиць, ні яічок. Хоч через себе не пропущу це , не підтримаю цю індустрію вбивства.

Голодомор Все це можна відчути, пропустити через себе. Важко тільки дивитися на цей німий укор з одноі сторони і ненависть що дивиться і оправдовує все це нелюдство з другоі сторони.

Було висловлено сьогодні влучне зауваження перед лицем телекамери. Дивно, депутати живуть як у своій, як у власній державі, лиш не в державі Украіна.

Все таки напишу. Але уже про нас, про Украіну. Якщо ми віримо, то чому так відчайдушно прагнемо, шукаємо захисту у воєнному Атлантичному блоці. Адже всі Сили небесні надстоять над нами і жодна волосинка не спаде на то без Волі. Може ми не свідомо відчуваємо власну провину і не віримо уже, що над нами заступляться?... Горні Сили і Небесні Воінства угорі, то чому ми почуваємо себе ніби щось украли, не вірячи в небесну справедливість, що Бог захистить нас ? Якщо ми переконані що знаємо дорогу і власний шлях, що ми вибороли цю свободу то чому ми так шукаємо - просимо цього притулку на заході (називаючи себе уже дозрілими щоб інтегруватися з західними цінностями, з західною культурою, з західною цивілізацією) Якщо ми віримо, то чому так панічно боємося сусіда із сходу, що так часто брав собі в наречені інші маленькі держави насильно і що так буде і з Украіною? Це не буде, якщо ми в страху самі себе не віддамо. Якщо ми віримо в чистоту намірів, і якщо ми віримо у свободу, то чому забороняємо (через наш страх) вільно співіснувати іншій державній мові поряд із власною, украінською мовою. Так як в Молдавіі - цього не буде. Де розділилась краіна. Де обі сторони вороги. Якщо ми віримо у дух народу, у його прихованій глибоко любові до Божоі Матері то хай Покров Матері буде над нами.

Людина майбутнього. В більшій степені я відштовхуюсь від того що бачу, що моя душа вкрай активно не сприймає і по закону протилежностей мене майже виштовхує на... ну хай це буде сказано на другий бік. Є те що я глибоко не розумію. Не маю відповіді на багато запитань, вони є в середині мене і требують розрішення, чистого висвітлення. Одне таке вкрай важливе спостереження що я бачу у людини це суміщення, воно не логічне, але воно є - почуття любові і почуття вини. Моі друзі колись мені розказали - хочеш знати наскільки істинні твоі почуття, твоі думки? Глибоко вдихни іх в своє серце. Це трапляється не часто у нас. Навіть щасливе подружжя, а це насправді буває у житті, навіть вони відчувають - ні, не вину, вони відчувають що іхня любов чимось отравлена, що ім щось не додано, у самій природі цього почуття. Це почуття обманутості. Приходить момент коли любов із сокровенного ложа перетворюється на питочне ложе. Де душа розпята і кричить. Це біль. Людина спантеличина, за що? І про що це ій? Адже все законно. І чому в середині тебе щось кричить - ні! Ти вбиваєш любов! Але любов - акт творчості. Людина творить у любові. І приходить нове життя. Через них, через двох. Це те що напрямленно на утворення нового, нового життя. Далі треба йти далі. А двоє попалися в капкан. Вони вже не бачать інших можливостей, безперервно повторюють олин і той же рух виявлення любові. Але в результаті не створюється уже нове життя. Поступово затухають і гибнуть найтонші відчуття, зводячи всі найчистіші вияви до грубого уже сладо - страстя. Нема розвитку, нема оновлення. А все ж требує безупинного виявлення нових можливостей, глибшого відчуття, істинності проісходящого, переводу у вище. Чи можна? Безумовно радіти іншій людині, тій чи іншій. Чи можливе? Дєвственне спілкування між людьми, нічим не затьмарене, чисте і світле. Я стараюся знайти відповіді. Я безумовно вірю, що людина майбутнього буде іншою, і те що для нас поки що, майже недосяжне - буде для них як дихати чистим повітрям, чимось таким що по другому вони і не зможуть жити.

Шевченко Єретик ... ... ...Кругом неправда і неволя Народ замучений мовчить А на апостольськім престолі Чернець годований сидить Людською кровію шинкує І рай у найми віддає Небесний царю! Суд твій всує І всує царствіє твоє Розбойники, людоіди Правду побороли Осміяли твою славу І силу і волю Земля плаче у кайданах Як за дітьми мати Нема кому розкувати Одностайне стати За євангеліє правди За темніі люди Нема кому! боже! боже! Чи тож і небуде? Ні настане час великий Небесноі кари Розпадуться три корони На гордій тіарі Розпадуться! ... Отак у келіі правдивий Іван Гус думав розірвать Окови адові... І диво Святеє диво показать Очам незрящим ... ... І плакав Гус молитву дія І тяжко плакав, Люд мовчав І дивувався - що він діє?! На кого руку підійма?! Дивіться люди, ось де булла Що я читав... і показав Перед народом. Всі здригнулись Іван Гус буллу розірвав ... Суд ... Як та галич поле вкрила Ченці повалили До Констанця; степи, шляхом Мов сарана вкрила ... У Празі глухо гомонять І цесаря. і Вячеслава І той собор тисячеглавий Уголос лають! Не хотять Пускать в Констанц Івана Гуса! Жив Бог! жива душа моя Брати, я смерті не боюся Я докажу отим зміям Я вирву іх несите жало! І чехи Гуса проводжали Мов діти батька... ... Мов кедр серед поля Ливанського, у кайданах Став Гус перед ними! І окинув нечестивих Орліми очима Затрусились, побіліли Мовчки озирали Мученика - чого мене - Чи на прю позвали? Чи дивитися на кайдани??? "Мовчи чеше смілий..." Гадюкою зашипіли Звірем заревіли - " Ти єретик! єретик! Ти сієш розколи! Усобища розвіваєш Святійшоі волі - Не приймаєш!..." "Одне слово" " Ти богом проклятий! Ти єретик! Ти єретик!... Ревіли прелати - Ти усобник!..." Одне слово" " Ти всіма проклятий!..." Подивився Гус на папи Та й вийшов з палати!... Побороли! побороли! Мов обеленіли Аутодафе! аутодафе! Гуртом заревіли ... Задзвонили усі дзвони І повели Гуса На Голгофу у кайданах І не стрепенувся... Перед огнем... став на йому І молитву діє О Господи милосердний Що я заподіяв Отим людям? Твоім людям! За що мене судять?! Люди! Добрі люди Молітесь! невинні - І з вами те буде! Молітеся!... люті звірі Прийшли в овніх шкурах ... Онде вони - в ясних ризах Іх лютіі очі Уже крові ................Пали, пали ! Крові! Крові хочуть! Крові вашоі... І димом Праведного вкрило Молітеся, молітеся ! Господи помилуй Прости Ти ім, бо не знають... Та й не чути стало... ... ... ...

Велике спасибі Вам.

Є потрясаючі слова Матері сказані до одного із учнів. Сын Мой, тебе запрещено отныне нелюбить Только любить Тебе столько много дано Ты должен держать сердце Открытым Несмотря ни на какие привходящие обстоятельства

****************************************** Сьогодні я мав можливість спокійно це прочитати. Якщо це єдине що Вам не подобається у Шевченкові, то й я розповім Вам дещо. Я часто читав, думав над його віршами, чому він так складає слова, що хоче виразити, Я робив замітки на полях деяких віршів у своій наівності що він мене почує. Не треба так Тарасе, не треба. Нащо судити? Я потім часто думав, а чи є інші шляхи? І чи це можливо, що не суд, а щось інше, дієве владно ввійде в світ і здійснить перетворення які люди чекають. І якщо так, то потрібно мати інше бачення, бо коли лише елегіі, і все добре, і закрити очі, І славити, славити, славити - то це обман. Бо серце, яке ніколи не болить, то глухе серце. І мені це дуже трудно далося, і я думаю що так, є такий шлях, можна по іншому. В найважчому становищі опинились церкви - вони знають - не можна судити. Не суди і не судимим будеш. Але є щось, що не має права жити в цьому світі. Що душить людину, викривлює, перекриває дорогу, нищить надію. І тоді треба показати образ - це те, що від чистого джерела. Ось дивіться - це те що ви завжди хотіли, в найтаємніших своіх сподіваннях, уже не вірячи що це можливо, що наповнить тебе, можливо вперше - вірою, що є інші смисли, інші дороги про які ти вже і не помятаєш. Є те що розібє всі твоі життєві тупіки, всі стіни що виникають перед тобою, і тоді можна буде не задихатися від відчаю, ні, вдихнути глибоко і спокійно чисте повітря, подивитися перед собою і побачити ранок. Ранок, світанок, це завжди сподівання, це те що ти ще не знаєш, це нове, це переддень. Чи можливо це для церков? Чи читаються звернення? Що хочуть сказати, донести до людей Ті кого вони кажуть почитають і люблять більш за все? Чи донесено це до людей - ось слухайте, ось це що нас спасе! Ви можете зробити висновки самі. Та все ж про Тараса Шевченка. Його можна прочитати іншими очима. Не вишукуючи інквізиторським оком щось недоладне. Можна побачити його горячність, його біль і його любов. Можна побачити й те що йому не завжди вдавалося передати чистий образ так було і це. Та ще можна побачити, що він говорив про те що називається забута правда. І ще можна побачити що він зумів виразити собою в якійсь мірі дух народу. І який це народ? Що це за мова? Чи ми знаємо, чи ми любимо один одного? На одній землі.

Ще можна уявити одну образну медитацію на очищення Це після "золотого дощу", після водоспадів... Це перед медитацією на єднання з Єдиною точкою Всесвіту, з Богом - Творцем... Небо, голубе аж до сині, насичене, глибоке, безкрає. Білі полотнища в небі, стяги. Тріпочуть під рвучкими поривами вітра. Ви у небі. Серед сині, у просторі, серед білих полотнищ. Всепроникаючий подих чистого вітру.

Медитація як можливість внутрішнього споглядання і осяяння...Можливість почути голос своєі душі, признати себе Духом. У цьому стані діється очищення душі... усвідомлюється себе частинкою Бога. До цього стану треба прагнути, бо душа так же як і тіло прагне і потребує очищення... І внутрішнє очищення не менш важливе і необхідне, бо лише через очищену душу можливе єднання з Творцем. Я говорив, що можна уявити себе під "золотим дощем". Під всеочи - щаючою енергією Творця... Після можливо себе уявити під водопадом. Потоки приємноі теплоі води ллються на вас здійснюючи омивання і очищення вашоі душі. Медитація це ступінь для усвідомлення своєі істинноі суті. Це крок назустріч Богу - Творцю, тому що ви є частина Божественного, в вас розум і почуття від Абсолюта. Вам необхідно тільки правильно навчитись усвідомлювати і приймати те нове, що стукає до вас... Слідуючим етапом після очищаючоі медитаціі. буде медитація на підєднання себе до Божественного Джерела чистих енергій... Ви уявляєте в безмежних просторах Всесвіту точку - це Єдиний Бог, Розумний Абсолют. Це гран - діозна енергія величезноі могутності. Ви уявляєте себе як світящу білу точку на золотому фоні. Від цієі точки до вас тягнеться нитка через чисту молитву серця - це без слів, це через вдячність, через імпульси душі. Цей сигнал відчувається нами і ви одразу попадаєте з нами в Єдиний Потік чистих енергій... ( Це зцілює людину, це творить іі новою.) Послання людству що пробуджується. Книга 1. Христос Єлена ************************************************

*************************************************** Я страстно спрашивала Его - почему Ты не пришёл к евреям? Почему Ты не избрал римский форум или эллинский ареопаг или другую мудрую цивилизацию? Разве не приняли бы Тебя там с большим достоинством? Разве не нашёл бы Ты там верных учеников среди мудрых учителей веры? Спаситель подчёркивал особую любовь Отца Небесного к богоизбранному народу. Я не должна была спрашивать праздное и человеческое. Его ранили Мои вопросы, и Я дала Себе слово больше никогда не задавать ихих, но смиренно говорить на всё что Он скажет - да, да, да. Так следовало... Дитя Моё, Я скорбела только об одном - почему Он не прислал ко Мне ни одного летописца или скорописца? Мои ужасные скорби, шипы, клещи, вонзавшиеся в костный мозг... Разве могла Я проповедовать, будучи в затворе, гонимая, как запуганная птица со сломанными крыльями? Но Он слагал в Моём сердце. Дитя Моё, Он раскрывал Мне сердце, и вставлял в него божественный ковчежец, великолепную сокровищницу и в ней тысячи микроскопических жемчужин, как солнечных песчинок.. Из посланий Матери Марии ********************************************************

Фантазия - медитация. Так будет. Это будет другой дом. Где будет что - то от Вечности. Нерушимое как скала. Где будет Свет. Где все смогут учиться. Где никто не посмеет подумать плохое о другом человеке. Где не преступит порог нога злого. Где будет жить и пульсировать мысль. Где не часто будут пользоваться словами. Ведь есть сознание, открытое постигающее сознание и словами не выразить что можно выразить лишь состоянием. И так же как рассвет, озаряет собою каждый наступающий день, так и новое, открывающееся неведомое будет приходить в этот дом каждый Божий день. ******************

Тот кто видит Бога видит и человека.

Це безнадійно

Про вірш. Він не кінчав вищих учбових. Навряд чи він слухав музику, основану на гармоніі. Працював робочим і мав спілкування лише з тими хто в постійних напружених роботах- розіздах. Сміявся і говорив - чому це так? Чому це так має бути у житті? Чому люди мають ходити перелякані? Чому мають кидати сімю і виіжджати в пошуках роботи в Італію чи Іспанію? Розказував. у тайзі, там трудно йому було працювати, попав з уголовниками. У любому спорі в хід пускався ніж - вище мірило іхньоі правоти. І він щось захотів противоставити іхнім законам. Розказував що став перед ними - розказав вірш. Посреди планеты Среди туч грозовых Смотрят мёртвые в небо Веря в мудрость живых Іхня угрюмість зникла. Вони ще ніколи не чули таких слів, з таким почуттям до них звернених. Вони шепотіли, переговорювались між собою. Кто он? Он какой - то не такой, Ану раскажи ещё что- нибудь. І слідуючий вірш він розказав про Землю. Що земля - мати. І до землі треба приступати, щоб ти не робив, чи сіяв і садив, чи просто сів на траву розложивши хліб і воду тільки з чистотою, з вдячністю. Адже вона навіть вогонь, багаття на собі дозволяє розвести щоб людина зігрілась. Два дні тому він приходив до нас попрощатися перед дорогою, іде у Москву. Приніс слабке виноградне вино, цукерки. От я і записав цей вірш, що справив на нас таке сильне враження.

... Посреди планеты Среди туч грозовых Смотрят мёртвые в небо Веря в мудрость живых.... Невідомий автор **************

Плакало небо Хтось різав память, і квзав хай історія буде зручною... Хтось повернувся на захід іу страху відвернувшись від сходу, загубивши власний дім... Хтось силував нахилити ту Силоамську башту не в ту сторону, та вона все одно впаде де впаде. Плакало небо...