Gajavata

Кажуть що це були записи із щоденника вбитого польського солдата на наших землях. Він не сприймав війни і таким способом виявив це. Хай навіть цю справедливісь відновить "разозльонний лісничий" і розгонить тих, хто воюють. Цей народ дуже обдарований, та і сама іхня мова сприяє цьому, народним гумором. Згодом в цьому почали вбачати мудрість, навіть коли вона сказана такими смішними словами. Про це усно розказують до сих пір - як усмішку сповнену мудрості.

Усмішка Записки із щоденника польського солдата. (мені іі розказали саме такими словами, там ще потрібні відповідні наголоси) Перший день войни. Прийшли нємци - була велика стрілянина. Нємци вибили наших із лєсу. Другий день войни. Наші повернулися - була велика стрілянина. Наші вибили нємцев із лєсу. Третій день войни. Прийшов разозльонний лєсничий. І вибив - і нємцев - і наших із лєсу. ( ми часом тепер сміємося з хлопцями самі із себе - дивись, а то прийде разозльонний лісничий)

Дякую Вам , фотографія відображається на екрані. Згодом я розповім про капличку, хочу поіхати туди і подивитись. Це серед полів, трохи у віддаленні від сіл, сам я це місце не знайду. Ще не знаю чи він реалізував свою ідею.

А ще у мене була цікава робота. Звернувся до мене молодий архітектор, мій добрий знайомий. Попросив помогти зробити зйомку земель що являли собою луга. Громадська земля. Там були трави у пояс величиною, протікало джерело, обабіч йшла дорога. Це було необхідно йому для проекта побудови каплички. Один чоловік осягнув кошти на тому що вирощувала земля, на продажі сільськогосподарськоі продукціі. При цьому він полюбив землю. Мав велике здивування і захват перед природою. І захотів звести капличку, присвячену Природі. Він казав що люди це не зрозуміють що можна шанувати і природу таким способом. І тому звичайно там буде статуя Матері, як і у всякій капличці. Та він буде знати - що це природі. Ми всі троє поіхали і знімали цю місцевість. Інтересно мені звів він цю капличку чи ні. Попробую віднайти Володимира, архітектора і взнаю.

Я шукав це в інтернеті кілька разів. Є багато музики присвячено Матері. Є окремі послання окремих людей. Але у різних частинах Землі ці люди що отримують послання зосередженні лише на те, що дано ім. Вони з певним відстороненням відносяться до послань що приходять від інших краін, що на протилежній частині світу. Вони не відкидують іх, ні, але повністю концертруються лише на своєму. Я не можу це пояснити. Можливо що якийсь народ має звернути увагу саме на це що вказує Мати, на те що він пропустив і йому потрібно повернутися саме до цього, Інший цей етап можливо пройшов блискуче і чекає нового, прориву, віджкриття, і ім приходить уже зовсім інше, а можливо якийсь народ чекає опіки, покрову, захисту. Можливо він уже не хоче перебувати у цих гнітючих, загублених енергіях у вічному страсі що він не зможе прогодувати дітей, захистити батьків, боятися в безсонних ночах що хтось прийде до тебе в дім і кудись вивезе. І тоді єдина надія у нього лишається Мати. Мати Марія. В нас на Галичині культ Матері, особливо на крайніх західних границях. Кажуть - якщо Марія не допоможе, то не допоможе уже ніхто. У нас бесконечна віра у ІІ доброту... Я ще по памяті приведу слова Маріі. Що приходила вона до людей у всі часи. У всі релігіі. Лише для неі було важливо, щоб людина була смиренна.

Притча о пастухе и стаде. Представте пастух остановил стадо на прекрасном лугу, но вот уже полтора тысячелетия бедные овцы пасутся на одном и том же пастбище с давно пропавшей травой и древесными корягами вместо луговых цветов. Пастырь же постоянно играет на свирели и призывает их танцевать... Овцы грустно блеют - посмотри, сколько прекрасных пастбищ кругом, зеленеют чудесные луга, мы устали от твоих старых песен, Ты изображаеш из себя кроткого, но ты похож на волка... Из посланий Матери Марии. Був час і я ніяк не міг це зрозуміти. Я питав себе знову і знову, чому церква яка називається Покров Божоі Матері не читає послань Тоі , котру вони чтять як свою покровительницю і захисницю, як свою мати, як порадницю у всіх справах. Що вони вороги Ій, задавав я собі питання? Я навіть кілька разів писав листи до ( умовно до неба ) щоб мені розяснили це. Чому вони так грубо ігнорують і не хочуть знати ні волі ІІ, ні думок, ні задумів, ні почуттів. Ну нічого, нічого. Хоч би спитали - Мати - це твоі послання? Розкажи нам, поясни. Що з нами не так, що ми вже не можемо це зрозуміти? Хіба Мати відмовилась би у пояснені? І ні- чо- го, мовчання, пустота. Ні одного запитання. Хіба можна жити лише своім розумом? Не розумію.

Я забув написати - це теж було із послань Матері Маріі.

Сердце. ... Жизнь сердуа иная. Воспоминания о прошлом вызывают в нём острую боль. Ум подозрителен и индивидуален, ищет разделения. Сердце же напротив, клейко - сочетано. Внутри него десятки кладезей, несметные сокровища. В сердце храм и скиния, невестник и невеста, брачный одр и крест, вечеря любви и Агнец, четыре животных, образ и подобие Божие, книга Премудрости и книга Жизни с именами всех записаных в неё, рай поднебесный и небо опрокинутое... Основное же отличие веры сердечной... жажда Бога живого, общения с Ним, встречи и соединенияё

На Соловках. Иногда Я как простая сестра милосердия, а сером платке из козьего пуха, небольшого роста, неприметная девушка, неделями стояла среди них, в их ужасных санитарных лазаретах, в их кошмарных бараках. Никому из них даже в голову не приходило. Кто перед ними. Меня называли просто девушка, сестра, матушка родненькая. Каково же было их удивление, когда по переходе в вечность Я принимала их и помазала, и в лике Богородицы узнавали они ту самую неприметную, неизвестно откуда взявшуюся сестру милосердия. Из посланий Матери Марии.

Колись в момент пробудження чув слова - звернення. Не знаю до кого, похоже безвідносно до всіх. Голос мужчини, говорив по російські - акцентовано, виражено, з почуттями. " Или примите пространственный огонь - или бредите в свои конторы и офисы. "

Інша молитва Марія - Мати Марія - Хрест Марія - Дівство Вічне Чистота - Невинність - Святість - Дівочість - Юність - Благоухання Квітів Двері що відкривають до Нового Життя, Трепет перед Новим Марія - Страстне Дух Святий - Троіця Свята

Повністю довіряюсь Вам у цьому.

Рауль Валенберг. Серед інших людей, подібних до нього, він виділився - став легендою, як став легендою молодий юнак у білій сорочці з кольоровими прапорцями на площі Тянь Ань Минь. Буває що і 15 хвилин відваги вводять у вічність, і ніхто не знає чому це так, чому він перетворюється на легенду. Дуже багато сплелоссь подій, людей, вчинків навколо Рауля. Вплив його, навіть через стільки років - вражаючий, як світло що просвічує на - скрізь. На фотографіях у нього смутне і надхнене лице. Молодий чоловік, нащадок династіі Валенбергів з Швеціі, з багатьма талантами, знайшов своє призначення у часи війни. Кожна історія спасіння розкриває глибину особистості тих, хто жертвував собою во імя збереження життя другоі людини... У липні 1944 року Валенберг був призначений першим секретарем Шведського представництва в Будапешті. Венгрія. Це місто було відносно спокійне і мирне, як на війну. Але ситуація стала катастрофічною починаючи з 1944 року - після нациськоі окупаціі. Торкнулося це євреів. За короткий термін 435000 євреів було депортовано в концертраційні табори - в основному в Освенцім. Здавалося що доля іхня уже вирішена, і нема сили що може порятувати іх. Та і один у полі - воін. І один може поставити барєр, сказати ні, діяти з великою силою, запалити інших, поставити хвилю проти хвилі. Користуючись статусом дипломата, разом із співробітниками посольства він прийняв активну участь у спасінні людей. Він видавав охоронні паспорта євреям, як швед - ським громадянам що очікували репатріаціі. Створив цілу організацію що помагала йому у роботі. Друкували паспорти, забезпечували людей одягом, іжею житлом. Всю потугу, свого роду, власним коштом він купляв будинки для людей, для сховища, для тих хто уже не мав де жити. Йому вдалось шляхом погроз покарання за воєнні злочини переконати деяких німецьких генералів не виконувати накази Гітлера по вивозу євреів в табори смерті. Був один момент, на березі Голубого Дунаю, у місячному світлі, спалахнуло світло над головою. німб як на іконах - розказує співробітниця посольства. Це було незадовго перед приходом радянских військ. Владу на короткий час перехопили " перехрещенні стріли" - венгерська профашиська організація. Вони ввели терор, безчиствували, вбивали людеей прямо на ву - лиці, топили в Дунаі. Валенберг пішов на берег Дунаю припинити вбивства і це неймовірно але він досягся успіху. Вона розказувала як все це відбувалось, як він ходив серед них - безстрашно, забороняючи стріляти, стрімкий, незворушно, з волею. І тоді спа - лахнуло сяйво. Вона розказувала що більше ніколи в житті вона не відчула уже таких сильних почуттів як тоді на ріці. Розказує Пер Ангер. Що до останнього моменту він робив спроби порятувати людей. Навіть коли уже здавалося безнадійно, і іх уже підвозили до самоі границі. Рауль іхав за цими людьми, розказує Пер. А ще у нього була чорна книга. І по дорозі до залізничного вокзалу він раптом зупинився і закричав фашистам по німецькі " Як ви смієте забирати цих людей, вони всі під нашим захистом. Всі у кого є шведські паспорта повертаються назад. Залізайте в грузовик. І тут він відкриває свою чорну книгу і починає викрикувати фаміліі, швидко як із кулемета. Люди здогадались в чому діло і ті хто ще міг стояти на ногах почали забиратися в його грузовик, неважно, називав він його фамілію чи ні. І він повіз іх, масу народу назад, у Будапешт. І по дорозі назад Пер питає його Рауль, я і не знав що у нас є така книга, такий список. А Рауль розсміявшись як без - умний і говорить , я тобі покажу іі коли ми закінчим, і відкриває книгу, а там, ні єдиноі фаміліі, нічого." Невідомо, скільки людей було ним порятовано, історики вказують на цифру сто тисяч. Та тут щось інше. Як свічечка що запалює інші свічечки, як камертон що звучить вірним тоном, як порушена гладь води що гонить хвилю до самого берега, так він впливав на інших людей. Ніхто не оставався безучасним в його присутності. Не можна до кінця все зрозуміти зводячи лише до труб Дахау чи Освєнціма. Остається ще Гулаг, Тайшетлаг, Соло - вки. Мало було людей що насмілювались не погодитись із цією владою. Зручно було нічого не бачити. Отже що було далі. Трудно це зрозуміти. Коли Радянські війська ввійшли в місто за Валенбергом прийшли два солдата щоб провести його на зустріч з командуючим 2-м Украінським фронтом Маліновським. Напевне він відчув загрозу і ідучи до машини сказав: не знаю хто я - гість чи полонений. Трудно зрозуміти чому Валенберга арештували. Можливо вони не могли уявити собі що шведський громадянин залишив свій дім, свою ро - дину щоб іхати в Будапешт і помагати людям. Можливо вони перестали розуміти значення деяких слів і вважали його діяльність лише прикриттям чогось іншого? Всі намагання прояснити все це у наш час, зрозуміти, адже були відкриті архіви і багато таємного колись уже стало відомим, більше похоже на оправдовування. Та і зараз немає розуміння, ясності. У лютому 1957 року Радянська сторона признала що Валенберг був арештований і вивезе - ний в Москву, де і помер від інфаркта 17 липня 1947 року. У наш час відкрили давні архіви під час вивчення яких дослідники уяснили собі що існує можливість того що Раль Валенберг ще був живий довший час. Та багато важливих документів уже просто не існує. Це не можна зрозуміти так просто. Не можна уже так як колись прославляти перемогу у війні і наміренно не замічати власних концертраційнихі таборів що теж існували... Швеція не оставалася безучасною до долі Валенберга, та на всі запити отримували відпо - відь що інша сторона нічого не знає. Світ не остався безучасним до Рауля Валенберга. 26 листопада 1963 року Яд Вашем удостоів його званням Праведника Народів Світу. Його мати відказалась отримувати нагороду замість сина, так як вірила що він ще живий. І тільки після іі смерті в 1979 році на Алеі Праведників в Яд Вашем було посаджене дерево в честь його.

Так. звичайно.

Без назви. Були дні що минули уже, дні відчаю. Потрібно було захистити дім, сімю, дружину, дітей. Кожного дня шукав роботу, на велисопеді обіздив весь район, гроші скінчились. Я кожного дня молився до Матері Маріі. Читав Розарій. Бачив сни деколи про те що має статись невдовзі. Сни підказки як краще зрозуміти те що прийде. А ще мама моя. Про неі теж бачив сни, напередодні, коли вона захворіла. Прийняв Рейкі, віддав всі гроші що були у домі, почав щодня працювати. В тій мірі що зміг. Мама ізцілилась, для того ми з нею поміняли весь образ життя. Прийшла і робота, будівництво Храму. Я дуже люблю те, що прийшло, я мушу вчитися на ходу новому. Приходиться багато думати. У світі налічується більше 5000 тисяч послань Матері Маріі. У церквах вони не читаються. Чому? Я часто задавав собі таке питання. Намагався зрозуміти, що в цих посланнях, чому церква не приймає. Потім прийшли до мене книги Ісуса Хреста. Хтось із мого дому відніс книги у церкву, скажіть, що це. Там сказали книги спалити. Книги не спалили, іх порвали. Я все зібрав, була зима, переховував якийсь час у лісі, поза домом. Я ні разу ні на кого не крикнув, не гнівався. Любов що була у книгах, заборонила мені гніватись. Було що за книги і з роботи виганяли - стань православним. Дуже поволі, ситуація помінялась. Поміня - лась усюди. У домі. Та людина шо рвала книги, навпаки помогла мені купити компютер, щоб я міг учитись, читати нові послання. Щось помінялось всюди. Я бачу намагання людей просто зазистити підтримати один одного, зрозуміти. Без слів. Просто помогти. І ще, я щасливий що можу читати книги Ісуса Хреста, що можу вчитись. Що прийдуть зміни у світ. І зла не стане.

Все ж кілька сотень людей чекають продовження Космічного Букваря. Вони не обмануються тим що книга написана для дітей. Коли щось пропущено, втрачено, треба вертатися до істоків, до початків, до джерела. Ці кілька сотень хочуть вчитись.

Треба ще мати сміливість поставити під сумнів сам факт власного існування. так само як без всякого сумніву людина в багатьох випадках заперечує чиєсь. Колись нам говорили, якщо ми будемо рухатись у правильному напрямку, нам поможуть.

Вибачте, я про це теж писав. Я тільки намагаюся зрозуміти. Що може бути людині, за те що вона пресікає життя інших істот во імя продовження і во імя збережееня свого життя. Ви знаєте - Не Убий. Ви знаєте людина оставила свій слід на Місяці - це грандіозне досягнення. Це факт. Чи такі ж досягнення в сфері яку можна назвати , ну я б це назвав рівноважність серед центру. Серед центру свого ведення життя. Усі мають право на життя, усі мають право розвиватися, удосконалюватись. Чи це так уж має бути щоб хтось. навіть не задумуючись про це все ісказив перевернув, просто бо йому все можна, так ніби уже вище людини нікого нема. Я думаю є вище людини. І світ Розумний і Співчутливий. Світ Милосердний і також Справедливий. Як пташечка маленька випала з гнізда Світ чує розпач матері, хоч це тільки маленька пташечка. 2000 років було дано людині на усвідом - лення істин що відповідають за життя. На форумі - це не торкалось. Але ви знаєте, що року жінки роблять сотні тисяч абортів по всьому світі. Це офіційно дозволено законом. Як до цого може поставитись Світ? Ви знаєте що у церквах можна було б 14 літній дівчинці, майбутній матері розказати що вона дуже важлива, що у неі є щось цінне. І від неі дуже багато залежить, бо Рід спасається через Жінку. Що життя приходить нове через неі. І його треба прийняти, захистити, виростити. Не потрібно було б чадри. Вогненна хвиля стояла б перед майбутньою матірю. Не посмів би ніхто і на десять кроків підійти б до неі з нечистими помислами. Я памятаю як молода матір закрила очі своій дитині і перебігла на другу сторону вулиці, бо хлоці що йшли назустріч матюкались. Голосно, образливо, не зважаючи ні на кого. Просто розриваючи простір. На жаль у церквах говорять що вона грішна і щоб каялась. Ніхто не каже там що у неі є тайна, що у неі є сокровенне. Від кого вона це може узнати? Ми до сих пір живем в страху. Ми не знаем чи зможемо прогодувати своіх батьків, захистити дітей. Це було зовсім недавно. Мільйони вмирали з голоду. Мільйони сиділи за колючою проволокою в власній краіні. Ми так і не спитали - за віщо це все? За що це все нам? Ми так і не постаралися зрозуміти. Щось стоіть перед нами, ще незбагнене. Ми можемо взнати що з нами буде. Ми спокійно можемо постаратися усвідомити як ми жили, до чого прийшли. І чи взяли би з собою у майбутнє, те що є? І те що було? Ми стоімо перед вибором, ми може сотворити собі май - бутнє свідомо відказавшись від того що не вде до блага. Ми вже це можемо зрозуміти. Не ставити себе вище усіх. Попросити допомоги. Просто щоб помогли нам у всьому цьому.

Що буде робити людина, коли Вища сила почне захищати Дельфінів, а також тварин різного роду котрі просили людину за допомогу, а відповідь лиш глухота. Коли земля під ногами заколихається і всі ці фабрики по переробці мяса рушаться.

Из книги десятой. Послание пробуждающемуся человечеству. Исус Христос. Записано Еленой. 2007 году. Соедините сердце и разум и в этом соединении познайте то состояние блаженства, что определит душу развитую и чистую. Блаженства может познать лишь чистое сердце, настроеное на Свет. Огонь пылающей свечи светит всем кто видит его. Невидящим же не познать радость открытого сердца. Пойте песню сердцем и очищайте мир наичистейшими звуками. Услышь - те мелодию дивной красоты и передайте её миру. Те, кто воссоздали эти невидимые связи, те кто чувствуют и слышат, те кто в своём ликовании познают мир на волне чистоты - те познают блаженства этого мира через радость, через великое и чистое соединение с нашим Родителем. Установите в душе те критерии, что остаются незыблемыми. Установите мир в своей душе и познайте великое состояние умиротворения. Сила слова и сила мысли будут по новому познаны вами, и вы станете в полной мере людьми осознаными. Разум и воля создадут оплот силе. Сила поможет выявить искренние чувства, и мир изменит свои основы через вас, несущие Свет. Кто сумел познать хоть одно из блаженств Нагорной проповеди, тот определил свой путь наверх, к Богу - Творцу. Таких немного ибо нельзя познать блаженста через разум, нельзя определить их через догмы и догматы. Они познаются лишь через сердце, через образованый канал соединения с потоком Света. Те кто стали Светом этому миру, сумеют познать блаженства, ибо это великое состояние, к которому приходит душа чистая, определившая многое в себе. Блаженны вы, познающие этот мир на волне чистого Света. Блаженны ищущие и жаждущие правды ибо насыщение ваше близко. Блаженны принявшие служение, ибо время господства тьмы отмеренно и настанет время Света. Блаженны те, кто принял в свои души Свет, через чистое устремление. Блаженны те, кто открыл своё сердце и в полноте этого открытия познал совершенную радость. Блаженны те, кто искренне верит и любит, ибо только любовь совершит преображение в душах, именно она позволит познать блаженства тем, кто определил свой путь вверх, к Богу - Творцу. Блаженны милостивые, ибо они определили и выявили ту лучшую часть себя, что отдаёт ничего не требуя взамен. Блаженны те кто устремлены в будущее, кто видит Свет и восстанавлювают здесь его утраченные основы. Блаженны миротворцы, ибо через их осознанные действия в мире преумножится сила Бога - Творца. Именно они являются проводниками Света и создадут ему здесь оплот, организуя здесь действительно ту высокоосновную защиту от грубых энергий, что несут разрушения. Блаженны те кто имеет внутреннее концертрированое желание найти себя через познание, через постижение основ Мироздания. Именно они совершат преображение этого мира через новые знания, несущие новые энергии. Эти энергии приведут мир к чистоте, к приближённойпрограмме Бога - Творца. Да будет так ! Учитель Христос 2007 год, июнь.

У великій мірі чоловік формує своє ставлення до життя через власний центр. Через власні потреби. Якщо це відношення до тварин - то як вони можуть бути корисні людині. Рідкісний виняток - це бджільництво. Повне взаємне піклування і взаємовідача. Зараз у життя вступило щось нове. Раніше незнане. Як до цього можуть поставитись тварини. Вони можуть мати своі права. Вони можуть думати по іншому, ніж людина. І як раніше, оказується уже не можна. Іх, тварин можуть і захистити. Все що ми маємо. Всі наші надбання. Можливо все це нам тільки авансом. І можливо нам ще треба довести своє право на життя.

Я це обдумав, згідний з Вами. Що необхідне бачення всіх взаємозвязків. В якійсь мірі у тому що я писав була порушена рівновага. Навіть для того, щоб повстав гарний будиночок потрібно первинно уява, вміння побачити гарне, незвичне. Сотворити проект. І тоді хтось інший, його так само вправно побудує.

Кому потрібні наші ідеали. Біфштекс з кровю в обід і музика Сібеліуса увечері у темряві концертного залу. Машина, дача, надсучасні умови в домах, маленький животик і сигарети біля телевізора. Коли у цих домах пустота. Вітер віє і нічого за душою нема. Зачим це все, колди нема прагнення змінитись. Всеобяснююча недільна служба, маленькі добрі діла, кошички з копченою ковбасою і листочками з мирти, покриті білим рушником з голубими хрестами на пасху. Зачим думати? Священник усе благословить. І нічого нема. Нічого. Крім всеобяснючоі вини когось, завжди когось. Коли щось не так.