Gajavata

В давние времена поэзия была сродни поэтическим песнопениям. И само слово псалмы в переводе с грецкого языка обозначает песнопения. Можно допустить что поэзия исходит от истока Высшего. В любой культуре находились люди поддерживающие связь с Небом. Если говорить за псалмы, за пророков, то они выражали связь, послания высших миров, творца. В современном выражении стихи могут быть мощным проявлением души, раскрытием индивидуальности, даром собствен - ного понимания. А иногда они вберают в себя в другой уже в другой форме, как саги, сказания культуру народа, его индивидуальность. И бывает этим они сохраняют память от полного забвения. В давние времена были странники которые стихами говорили правду. В короле Лир эту правду смеясь расказывал шут. Поэма - это стихи в другом выражении. Поэма Мильтона - Потеряный Рай, удивительное повествование о восстании. Можно привести к примеру Трою, которую сохранил Гомер в своей поэме , о героях - Ахил, Гектор, Елена, Андромаха, Еант, Одисей которые существуют и спасены от забвения времеи. Даже боги не удержались на небесах смотря сверху на героев этого времени, оставив в стороне на время божественную справедливость свою, почти как люди, просто помагали тем кого любят. Как знать Сергий, может и Вы напишете сагу об этих трудных и невообразимо интересных временах.

Інтересно, так воно і є. РЕ - ЛІГІЯ. Ліга - обєднання Лігія - звучить як обєднанність Ре - часто це означає відновлення, А всс разом - відновлення цільності, Або ВОССТАНОВЛЕННЯ Інтересно всетаки - як це все співпало із фільмом ? !

А ще, дуже бажаю вам Єлена вести радіопередачі для дітей.

Бажаю Вам Світла і Миру, Хай ще появляться нові книги.

Таємничі двері. ( Вільний переказ колись дуже давно, кілька десят років, прочитаноі ідеі ) Молодий чоловік ішов швидким рішучим кроком. Це не був поспіх, ні. Сила, завзяття, про - свічувались крізь його лице, впевненість і активне , проявлене в його свобідних рухах ніби вимовлене слово - нарешті. Це захист дисертаціі. Він бачив як може розвернути і пред - ставити перед колегами свою роботу. Як все уложилось в його умі, як все обєдналось в сотвореному центрі, проте готове в мить розвернутись, висвітлити, збільшити, акцентувати щось важливе, якусь доказову деталь. Пройтись паралельними шляхами, показати можливі варіанти, а потім знов звести все до єдиноі ідеі. Завжди жвава вулиця гомоніла ріноманіт - ними голосами: людей, якогось постійного індустріального гулу, клаксонів автомобілів. Він весело сприймав усе, навіть тихі пориви вітру і шелест листя на тополях. Запахи, світло що неслося крізь листя і кидало своі розсипи на асфальт... І тут він побачив. Це було виявом його внутрішнього глибокого очікування. Спокійноі впевненості і відкритості перед новим, перед невідомим. Він щось роблячи, даже трудне, але дуже важливе для нього, говормв - це тільки двері, двері які я маю відкрити. І він подумки відкривав ці двері і входив. Так завжди починалася нова робота. Щось сотворилося із його думок, його мрій, та працелюб - ності веселоі. Прямо перед собою, просто посеред вулиці він побачив двері. Білі двері із світла. Проте вони мали ручку і туди можна було ввійти... Що робити? А якже дисертація. Я ж два роки працював. Зайду опісля, повертаючи назад, адже це що я зробив - це відкриття це дуже важливо. Стрімко проносились його думки. Давнє хвилювання піднялося десь із глибини грудей, не стало думок, лише тиша і відчуття що буде. Пройдеш далі, захистиш дисертацію,.. станеш вченим, буде слава. Але дверей ти ніколи уже цих не побачиш. Те саме відчуття говорило далі - відкриєш двері - там новий світ, там те що ти очікував у мріях саме дивне, саме незбагненне, саме очікуване. Він повільно з трепетом відкриває двері, хай буде так, і входить... у своє нове, омріяне майбутнє.

Ви можете мати на це свою точку зору.

Все таки остався тягостний осадок після прослухування. Люди не представились хто вони. Не було показано лиць. Не сказали для чого ім це потрібно. Адже якщо щось людині є важливе, то вона каже і пояснює причину свого звернення. Цього не було зроблено. Навіть на вулиці людина каже до другоі людини - добриій день і тоді висдовлюється до неі. Та навіть щонаймен - шого привітання я не почув. Мова ішла за просвітлення. Це те що надзвичайна рідкість на Землі. Тоді я не розумію мотивів таємничості. Мова йшла що дитина може перебувати у сфері чистоі свідомості і черпати із цього джерела знання. Тоді чому батько у багатьох випадках задавав питання й сам відповідав? Якщо син входить у сферу високоі свідомості то чому потрібна підказка батька при відповіді? Якщо він вхожий в сфери свідомості і вона докорінно поміняла його то чому його лексикон залишився попередній, без змін. Адже слово сказане є важливе. Чому тоді він сам про себе каже що слова з нього лиються як понос? Чому він каже що це може передатися іншій людині як зараза? Чи можна стан просвітлення порівнювати до зарази? Подивимось, можливо другого разу побачимо лице говорящого, і ніхто йому не буде підказувати як він має відповісти.

Дякую. Хлопчик відкрив в собі щось важливе.

Ви цілий фонтан ідей. Здорово !

Слово від Ігора Шевчука *** А у сина очі сині - сині Заграва сорочки, поле синє Синь щемить коли прихилиться До тебе Особливо як подивитесь у небо Але й в тебе очі сині - сині Видно, серце доторкнулося до тебе...

Дякую. А я б у фільмі показав своіх друзів. Як читає свою поезію Ігор Шевчук, як запально він розказзує і розмірковує про життя. Та про той екзамен, де були одні пятірки. Як готуються до випуску книги, на обкладинках яких написано Псслания... Як це все робиться своіми руками і здається в типографію уже готова книга. Я до того й гадки не мав - що все це можна зробити самим! Просто неймовірно. А ще показав би як вони вчать рисувати в стані медитаціі, як учать дітей. Як вибирають оформлення книги, зміст - це бесконечна радісна самовіддача. А ще це таінство, коли знімають ауру - це просто чудо. Я бачив, коли просять подумати про щось щасливе у житті і раптом хай на мить голова на екрані спалахує білим. І бачиш - як думка творить. А ще я показзав би лиця людей. що вони виражають. Я б показав дуже молоді лиця і лиця людей похилого віку. Усе що нажито людиною, всі іі сподівання, мріі, замисли, усе прожите зрозу -міте і іне дуже - проявляється на лиці. Деколи це мертва маска, деколи це смуток за чимось, видно людина не чекала такого, обманута в сподіваннях. А деколи це такі красиві лиця, поведінка, розмова, гідність. що мені нічого не хотілося говорити, лише мовчати в іхній присутності. Колись ми були в театрі ім. Заньковецькоі. У не дуже великій кімнаті, де ледве помістились всі присутні, де були запрошені і ми, разом з Ігором Степановичем. Чевствували день народження одного із акторів - 70 років. Поздоровляв його друг. Я й не знав до того що так можна говорити. Читалися поеми Шевченка в його честь, вірші. Це не була офіційна церемонія, виникла вона несподівано, і це просто чудо що ми туди попали. Так запомята - лося мені, справжній подарунок. І ще я би зняв молоді лиця. Це надія. І лиця дітей. Най - частіше вони виражають довіру до світу і радість. А ще є й інше. Я й не думав насправді що в житті я побачу стільки інтересних і хороших людей. Ну це вже до фільма не стосується, але я й сам собі здивований з цього.

Коли б Вам прийшлось знімати фільм. Лише один. Художній, чи документальний, чи фільм - бачення головного, те що ви зрозуміли, чи фільм память. чи фільм воззваніє, що би Ви зобразили?

К вопросу о віборе, свободной воле. Соприкосновение. Ответ Отца на один из вопросов заданых Еленой. .... Человечество избрало путь свободного познания пути и естественно, что при таком выборе Божественные Силы лишь контролировали процесс, уважая выбор человечества. При поз - нании мира и себя в нём естественно происходят искажения, естественно происходит процес самостоятельного поиска пути, нарабатывается опыт в разных ситуациях. Человечество избрало путь поиска и познания всех сторон этого мира. Это достойный выбор, достаточно сложный и непростой. Путь водительства намного быстрее бы привёл к позитивным резуль - татам, возможно избавив от многих страданий и боли эту планету и человечество, но путь познания не только позволяет получать предупреждения и не совершать поступков, веду - щих к искажению жизненой программы. Путь познания позволяет иметь личный опыт и соот - ветствующую реакцию на все проявления этого мира. Это серьёзный опыт, что позволяет выработать мощный потенциал Духа, знающего и понимающего всё что происходит на Земле. Запрещая многое - да, возможно установить границы послушания, но есть период взросления, когда хочется проявить себя самостоятельно, познавая существующие запреты на своём личном опыте. Если опыт пройдён и получен, личность более глубоко начинает раскрывать в себе всё заложеное, избирая осознано сторону Света или Тьмы. Познание этого мира может начинаться для многих с выбора, и этот выбор проявляет то направление, что будет лежать в сфере познания... Сейчас максимально обострилась ситуация для выбора. Сейчас невозможно оставаться в стороне, прозябать... Подниматься наверх или совершать падения - это выбор за вами... К чему вы стремитесь - к Свету или Тьме, к эво - люции или инволюции? ... Я говорю о Духе и духовной эволюции... Я говорю об осознании себя в этом мире... С кем вам по пути - решайте, делайте свободный выбор.

Це слово, це поняття вибір. Можливо потрібно іменно в цей час повернутись до його первісного значення. Ці перші сторінки... Я не вважаю за доцільне вести діалог, обмінюватись думками таким способом. Я вважаю це неістотним, я ухиляюсь від цього. Я хочу розглянути це по іншому. Земля існує як вважають вчені 5 - 6 мільярдів років. Та космічна система літочислення і визна - чення часу інша. Там періоди розглядаються Еонами. Еон це Період Творіння. І тому єдине що ми можемо знати точно за вік Землі - що це середній вік для планети. Навіть тут ми поки що безпорадні. Нам невідомо що таке Період Творіння. Система літочислення, час , у тому виді, який ми знаєм сформувались уже людиною, і тут ми стоімо перед невідомістю. Наскільки вона універсальна і примінима для Всесвіту, і наскільки точно вона відображає реальність? Ми цього теж не знаємо. Та Учитель говорив що ми маємо право оперувати нею і вважати іі достовірною з момента виникнення людськоі цивілізаціі. Далі в минуле ні, далі все по іншому. Це хвилюючі моменти. Людській цивілізаціі пять мільйонів років. Щось за - роджувалось, росло, розвивалось, мало надіі і потім усе розбивалось. Знову вставали ци - вілізаціі. Були спроби допомогти Землі - представники розвинутих зоряних систем приходи - ли на Землю, намагалися допомогти людині, утвердити вічні закони всесвіту: жити, розвива - тися, творчо. в надхненні, творячи себе, виявляючи все що заложено Творцем. Приходили й інші. Вони намагалися повернути те що уготовлено Творцем для людини, те що давалося як якнайвиший дар - те що даровано Творцем - це розвивати глибокі і чисті почуття, розви - вати душу, вчитися, пізнавати світ в творчому пориві, в любові, в благоговінні і пошануванні перед світом. Ці інші - не мали пошанування до Творця, не мали пошанування і до нас. Ми втратили память. Я хотів би ще якимсь чином показати співрозмірність. Між тою величчю що стояла пере людиною і перед тим що є. Між благоговінням перед людиною - і жахом перед нею. Мені глибоко до душі це що пишеться в книгах. Я усвідомлюю як я мало знаю. Я хочу вчитися. Я хочу вчитися саме по цим книгам, я хочу вчитися саме у цього Учителя.

Дякую.

Прекрасні, чудні, дивні й красиві вірші.

Розкажіть. Ці кілька міліонів років існування людей у нас не залишилось згадки. Міфи, сказання, легенди - надто суперечливі. Основні поняття, найважливіші, життєві - що формують напрям мислення, свідомість - відображено у Бібліі і інших Книгах других релігій. Ця правда оставляє гіркий слід після прочитання. Все таки виявляється недовіра до людини. Надто все узагальнено, зведено до символізму, правда при цьому десь губиться. І щоб щось зрозуміти, як от чому така видима несправедливість. Чому існує узаконене вбивство, всупереч закону - Не убий. Чому тварин убивати можна, і кошички з яічками, ковбасою, прикрашені миртою благословляє кожен священник? Чому він навіть не задумується про це. І якщо не побажай ближньому, що не побажав би собі, то чому вони щоразу благо - словляють убивство. То чи можна після цього довіряти церквам? Я Вам дуже хочу подякува- ти Єлена. Бо це не просте запитання. Воно вимагало багато роздумів у мене. Оказалось повязане з таким поняттям як вибір, гріхопадіння, свідомість. Оказується ізольовано від інших фактів не можна було це зрозуміти. І це що описано у книзі Співдотик - розмова з Отцем і в книгах Ісуса Хреста багато дозволяє зрозуміти. І я ще хочу попросити Вас щоб розказати, що це за момент був у історіі Землі, коли вона як сама розказує була на грані ухода.

А ще Ви Татьяна торкнулися теми міфів. Це дуже цікаво. Можна спробувати доповнити . Міфи, легенди, сказання. Можна глянути на ще один аспект розуміння. Була історична подія зафіксована у бібліі, яку можна виразити словом падіння. Було попередження - порушені закони розвитку. Далі не можна так. І далі потоп. Сьома частина територіі Землі оказалися під водою, всі досягнення цивілізаціі були відкинуті. Можна опертися і на цей факт, досі невідомий але важливий. Можна спробувати розглянути це всесторонньо. Ми залучимо до цього ще й цю інформацію. Звідки відомо, що була затоплена лише сьома частина територіі Землі? Це уже відомо, бо було відповідне за - питання і Учитель пояснював які причини визвали потоп. і яка духовна ситуація склалась у людей на цей період і до чого це вело. У одному із своіх послань Мати Марія теж торка - лась цієі теми. Було розказано що цивілізація на той час була технологічною, з відповідним спектром падінь норм етики і моралі. Це не можна залишати поза увагою, бо це іде із сфери істини. Не можна робити вигляд що цього нема і оминати. Ми можемо задавати запитання і отримувати відповіді.

Это послание Ошо Чандире. Рождаете вы новую саньясу Поклон Ананду, низкий, от души Привет всегда ему мой. Строим расу Мы новую, приходят малыши На смену тем кто не прошёл экзамен Процес идёт, уже неотвратим И сроки измеряются часами И рад я что на Землю побратим Пришёл кгда - то, приведя команду Которая готовила века Нам почву новую. И в облике Ананда И в действии его, моя рука Передаёт вам много, лишь примите Готовят медитацией тела Для новых, удивительных открытий Которые проявятся в делах И смехом отпускайтевсё, что глупо Что вас страшит, хоть уже давно Лишь наваждений плен да мозга тупость Вам просто крутят старое кино Чем больше радости - тем легче осознанье Вперёд, навстречу праздничной судьбе Единством заменяется дуальность Любовь на смену приведя борьбе Я с вами рядом, в час любой хороший Иль в сумраке смешных любых тревог Весёлый Мастер, ваш любимый Ошо Всегда готов вам свой послать урок ! 8 сентября 2001 года Оренбург

Быть может я попытаюсь ответить на некоторые не прозвучавшие вопросы. Почему в мире так? Почему один поедает другого? Почему одни существа осуществляют свою жизнь за счёт других, тем самым лишая его право не только на самостоятельное развитие, эволюцию но и на само осуществление жизни. Тот же вопрс задавала Елена Отцу. Это описано в книге Соприкосновение. Было другое время. Время гармонического осуществления жизни. Описывалась пара людей - Адам и Ева, их жизнь, их взаимоотноше - ния с природой, с миром животных. Животные были друзья человеку, они стремились к нему, почитали как высших существ. Адам дал имена всем зверям и всему сотворённому. Я тут приведу фразу из книги. Это очень интересно. Имея чистое восприятие и не имея земной наработаной базы даных, Адам, или первые люди, имеющие открытую связь с под - сознанием, считывали те звуковые вибрации, что соответствовали их восприятию объекта. Иначе можна сказать так: есть код творения и есть Божественная программа на развитие - тебе это известно. Как они могут быть соединены? Через выраженное слово - имя, имеющее весь совокупный замысел и направление на развитие... Это было удивительное время, время, когда общение с Творцом было естественно, ибо каждый звук был виражением Его Воли, Его Потока... Дальше. Невозможно обойтись без изъяснения того случая, что мы знаем как грехопадение. Ибо как дальше осмыслить происходящее, раз оно связано в одной причинно - следственной связи. Вернее сначала о первородном грехе. Я снова приведу слова из книги. Это смещение духовных основ в сознании, это отступление от програмы развития... Древо познания Добра и Зла - это две энергии, созидающая и разру - шительная, что противостоят друг другу. Плод, символизирует через принятие проявление этих энергий в человеке. Женская ипостась приняла плод через нарушение завета обособ - ленного через мощную защиту развития, тем самым выражая готовность развиваться в естес- твенных условиях среды обитания. Мужская ипостась не была готова к таким событиям. Изгнание из Рая это переход на новый уровень жизни в естественной среде. Это сосредо - точение всего заложенного в проявлении в мире, где две энергии оказались в равновесии, но борются за право превосходства через включение в сознание людей... Человечество выбрало путь свободного познания пути, и естественно, при таком выборе Божественные силы лишь контролировали процес, уважая выбор человека. При познании мира и себя в нём естественно происходят искажения, происходит поиск самостоятельного развития пути, нарабатывается опыт в разных ситуациях. Человечество избрало путь поиска в позна - нии всех сторон этого мира. Это достойный выбор, достаточно сложный и непростой. Путь водительства намного быстрее привёл бы к позитивным результатам, возможно избавив от многих страданий и боли эту планету и человечество, но путь познания позволяет не только получать предупреждения и не совершать поступков, ведущих к искажениям жизненой программы. Путь познания позволяет иметь личный опыт и соответствующую реакцию на все проявления этого мира... Если этот опыт пройден и получен, то личность более глубоко начинает раскрывать в себе всё заложенное, избирая осознанно сторону Света или сторону Тьмы. Познание этого мира может начинаться для многих с выбора, и этот выбор проявляет то направление, что будет лежать в сфере познания. Я не могу опустить следующие слова, хотя они не соответствуют избраной теме, но это очень важно, это связь с настоящим и верное понимание этого позволит принимать осознаную ответственность за свои действия. Сейчас максимально обострилась ситуация для выбора. Сейчас невозможно оставаться в стороне, прозябать. Подниматься вверх или совершать падение - выбор за вами. К чему вы стремитесь - к Свету или к Тьме, к эволюции или инволюции? Я говорю о Духе и духовной эволюции. Я говорю об осознании себя в этом мире. С кем вы по пути - решайте делайте свободный выбор... Если теперь вернуться к исходной теме, то надо отметиь что человечеству было предложено два пути развития. Путь землепашца и путь охотника. Это разные отношения к окружающе - му миру. Человек принял путь охотника. Он пролил кровь. Появился страх. Это был спуск сознания на низшие уровни. Этим он оказал влияние на все царства природы. Бывшие друзья, почитавшие людей - животные стали врагами. Они никогда раньше не нападали на человека, они любили его. Человек же использовал своих бывших друзей до последнго. Как говорится все шкары с него снимал. До падения животные не имели кровожадных инстинктов. Они не убивали друг друга. Если вы спросите, а как же тигры, они не были травоядными. Верно. У них была своя програма жизненого осуществления. Они поедали животных - жизненый цикл которых окончился. Тоесть умерших. Они были санитарамы если хотите. Так было. И среди животных не было страха, агресии и вражды. Не так просто было мне попытаться ответить на этот изначальный, не заданый, но существующий подспудно вопрос. О причине использования одного вида, одних существ другими для осуществления собственной жизни лишая при этом жизни других, развития и эволюции. Казалось бы, что это закон жизни. Но нет. Лишь уровень сознания, лишь выбор создаёт возможность - или гармоническое сосуществование, уважение права на своё собственное осуществление жизни каждого живого существа и в результате подъём по лестнице эволюции к Свету, или павдение - кровь, страдания и путь во тьме.

Спасибо. И я немного напишу, об этом же. О мире, о строительстве, о вести. ... Весть о Новом мире к вам стучится. Ей откройте дверь! Всё что было - вам уже известно, а что будет, вам я раскажу. Да, Новый мир мы здесь хотим построить честно, вначале всем об этом сообщив. Сейчас поведать вам хочу о Новом мире, что сюда идёт, ему придётся многое изведать, прежде чем новая Благая Весть до всех дойдёт. Мы жаждем реализации всех наших планов, всех разработок что их составили в веках. И весь духовный мир за нами он верит в вас, в ваши деяния, слова. Творец одобрил время для включения в работу всех наших представителей во всех мирах. И это будет нелегко, но всё же, мы все надеемся на вас. Надеемся что вы почуствуете - да это необходимо. Да нельзя так дальше жить. Отринуть нужно ложь, неистинное, и увидеть силу в Новом Потоке, что к вам уже идёт. Все силы Тьмы будут отчаянно сопротивлятся, вас обрекать на страх, на одиночество, пе - чаль. А мы вам говорим, пустите радость в душу. Благая Весть уже стучится к вам. Она пройдёт по всему миру, но первым услышат её здесь. Здесь, этот Киев древний выбрали мы для выполнения наших идей. Отсюда в мир придёт Сын Бога, новый Посланник, новый Сын Творца.. Придёт чтобы сказать вам снова все старые и вечные слова. Но до того, как он придёт, вы можете начать работу. Начать придётся всё - таки с себя. Очистите свои понятия, свои эмоции, свои все помыслы, свои дела. Тогда сумеете увидеть новое, поверить в Бога, нашего Отца, в меня. Тогда фундамент новой веры вместе мы заложим, когда придёт уверенность в себе. Когда почуствуете нашу силу вы. Когда поверите - да. Свет сильнее Тьмы. Тогда пойдём дорогою прямою мы в тот век, который Золотым зовёте вы. Да будут изменения во благо на планете! Да будет Мир и Свет, пусть сгинет Темнота! Пусть Солнца луч ласкает всех детей на свете! Пусть радость к вам идёт, Благая Весть в ваши сердца! Да будет так ! Христос 08. 10. 2001

Это немного не так. Даже земная книга, когда она написаны двумя человеками в совместном творчестве и делается ссылка на неё с привлечением имени автора, то всегда приводится два автора, два имени. Это говорит об отношении к самой книге и к людям написавшим эту книгу. Это не книги Лены. Это книги Исуса Христа, записаные Еленой. С уважением к Вам Игорь.