Gajavata

Брянські ліси На переддипломній практиці мені пощастливилось попрацювати кілька місяців у Брянській області, обіздити всі Брянські ліси. Ми, ми це групка студентів і викладачів, всього кілька чоловік восстанавлювали астрономічні координати геодезичних пунктів. По Сонцю, по Полярній, по Місяцю. У день і в ночі. Астрономія завжди мене цікавила, як побудовано Світ, що таке сингулярність, квазари, пульсари, що таке час, що це за світ елементарних часток, ентропія. як це звязано з часом, чому в найменшій частинкі може зберігатися сила, що здатна розрушити весь Всесвіт і що не дає змогу це зробити, які розміри Всесвіту і що там далі за кінцем, за границею Всесвіту? Хто ще живе у Світі, як вони думають, як живуть? Уявляв своі моделі Всесвіту, своі ідеі мав як це все побудовано, звичайно без всякого опертя на математику. Ми мали там можливість інколи про все це поговорити. Та запомята - лась мені ця практика зовсім іншим. Помятаю кілька разів ми натрапляли на кинуті села. Забиті навхрест вікна, забиті навхрест двері. Навколо ліси. Ми ходили, обдивлялись, нічого не торкались, відчували що біда заставила людей покинути село. Це відчуття було гостре, І тоді ми покидали село. Зупинялись просто посеред лісу, набирали води із глибоких дорожних ритвин, готували вечерю і готовились до ночліга. Все літо в беззупинній роботі. Палатки, комарі, пологи на розкладушках. Людей майже не бачили. Робота по окраінах сіл, як правило біля лісу. У села і не заіжджали. Швидко виконати роботу, і знову через ліс. Пізніш уже, коли стало трохи вільного часу, почали заіжджати у села, цікавитись як живуть люди. І дуже вразило мене тоді, роззорені колгоспи, якийсь безісходний погляд у людей, дуже добрі лиця, мягкі, терплячі, тихі і мирні, та позначені чомусь зневірою.

Я розумію, що це крайність. Але коли одна шалька терез різко опускається до низу потрібно приложити зусилля, щоб іі підняти. Коли розмовляти мовою аналогій, щоб переплисти річку потрібно брати напрям вище, бо течі тебе все одно знесе. Ще й коли течія швидка і тебе зносить треба приложити силу і завзяття, щоб попасти до наміченою тобою мети. Потрібно ще мати що подарувати один одному. Потрібно вміти прийняти щось від іншого, відмінне від твого. Можна побачити в цьому цінність, в чадрі, можна побачити це як німе послання, саме це я і бачу, і глибоко пошановую цих мусульманських жінок. Коли ми не будем вернути від них голову - вони достойно поцінують допустим танці- балет Lord of the dans7

Чадра на обличчі . Це разюче кидається в очі на вулицях європейських міст, в навчальних аудиторіях університетів багатьох краін. Це незвично, це виглядає ніби щось із давнини прийшло з своіми правами. Незаперечними. Християнська культура західноі цивілізаціі ставить себе вище. Та даремно. Тут би дякувати треба мусульманкам. Чоловіки правильно зрозуміли це німе послання. І занепокоілись. Адже так і іхні жінки можуть захотіти стати вільними, з власними поглядами. Вони можуть поставити барєр перед поглядами, що вони не бажають приймати. Вони можуть стати строгими. Це знов щось заново відкриває людині, що існує таінство. Що існує природнє бажання захистити свою свободу, свободу від навязливого посягання на тебе. Це рішуча незгода з тим що несе західна цивілізація. Вони не погодяться, не погодяться обі цивілізаціі одна з одною. Одна буде захищати своі нудистські права, одностатеві шлюби - друга строгість і намагання захистити жінку.

А ще крім ладану, хороші і інші речі. До багаття часто підкидають, собливо коли варять на вогні чай стебла пахучих, ароматичних рослин, іх же додають і до чаю, також смолисті. Колись, у давнину спалювали на багатті сухі квіти і цілющі трави, коли людина була хвора. Співи супроводжували це дійство, промовлялися слова наповнені силою і знаннями.

Поздоровляю Вас Віктор з днем Народження! Видно написано було в книзі, поздоровляти Вас цілий тиждень! Надхнення Вам і новизни!

Тюльпани, голуб, і слабе немовля. День був ясний, сонячний. Голубе небо на всю ширину. День являв свято, свято природи. Все живе раділо, тішилось, весна. Тільки звідки в мене важкість така, що так незримо стисло мене? Що зі мною? Що це за відчуття втрати невимовноі? Неможливо робити своі буденні діла, щось повертає мене з силою до того незвичного почуття. Воно вимагає якогось вирішення, якоісь діі. Так не знаєш за що і про що це тобі. Добре, вирішу це своім своім способом. Одягаю кросовки, легкий спортивний одяг. Рішаю побігти до мами, по дорозі все обдумаю. Це у Яворові, туда мені бігти більше двох годин. Не зупинятись, не відпочивати, все вперед і вперед. Приходять думки, я іх не проганяю. Яворів, ми тоді жили там. Тоді було важко усім, багато людей голодувало. Марія розказувала потім увечері, привела мати в садочок дитину, а дитина хвора. Ви тільки догляньте за нею, як не піду на роботу виженуть. Згодом у дитини почалакся температура, а близько обіду конвульсіі Як була у білому халаті, завернула дитину у одіяльце і вибігла на вулицю.Назустріч машина, вона ж стала посередині дороги загородивши шлях. Водій не хотів спинятись, наіжджав на неі, потім вдарив по гальмам. Машина злегка стукнула по коліні і зупинилась. До лікарні - швидко! Водій уже не сперечався, рвонув з місця, весь білий. Дитину тоді спасли. Потім стало важко, уже не до думок було. Сил уже нема, і небо, таке голубе, і щось взметнулось в мені в верх. Білий птах у небі, високо-високо. І раптом відчув як у грудух щось залопотіло крильми, як птах у кліткі. Знов піднімаю голову до неба, птах застиг у одній точці. Подумки відпускаю птаха в вись і виривається він. Нічого не думаю, не можу це зрозуміти. Тільки ми відчули один одного. Коли вже вбіг до міста, сили знов оставили мене. Тільки й бачу як несе мене від одноі сторони вулиці до другоі. Бачу людей, сторонюсь проіжджаючоі машини, чую запах квітів, город засаджений тюльпанами, вітер хилить всі квіти то в одну сторону, то в другу. І знов чую аромат, легкий подих вітру у грудях, зі сторони в сторону. Відпочив я у мами. Причини цієі тяжесті, цієі невимовноі втрати я не виявив. Вона поволі замістилась через цей біг силою.

Якось подарували мені кілька крулних крупинок ладану. Ладан був рожевий, мав золотисті вкраплення. Коли попадало сонце на нього, ці маленькі золотисті вкраплення іскорки спалахували зі середини. Мав аромат, будив якісь спогади, загострював почуття. Я бачив як у нас роблять деревне вугілля. Та можна обійтись і іншим способом, використавши сухий бук Жар від бука не загасиш. Навіть коли нема полумя, жар залишається і згорання дерева переходить у тиху фазу.

Легенда о Себе Самом. Однажды вы были Великим Существом, прекрасным Духом, жившим на Небесах в абсолютном Единстве с Богом - Отцом - Матерю - Всем Сущим. Вы не испытывали гнева, посколько не было никого , на кого можно гневаться. Вы не испытывали страха, посколько не существовало ничего более сильного чем Вы. Собственно говоря не существовало вообще ничего. Однажды вы подошли к большой Небесной Доске Обьявлений и увидели, что Бог - Отец - Мать - Всё Сущее призывают добровольцев отправиться в Поля Материи. В обьявлении говорилось, что добровольцы должны осознавать, войдя в Поля Материи вы постепенно утратите Знание о Единстве и в конце концов почуствуете себя абсолютно отделённой сущностю. Память о Небесах растворится, как память о сне. Но в качестве компенсации в Полях Материи вы можете испытать нечто такое, что недоступно во Всём Сущем. Например там можно будет смотреть, как тихим зимним вечером снег беззвучно струится у фонарного столба на углу. Вы воскликнули - вот здорово! Посколько никогда не испытывали таких переживаний, как тихий, или снег, или вечер, или фонарный столб. Всё Сущее было соткано из Всего Света и Всего Звука. Каждый опыт был Всем Опытом, подобно танцу на туго натянутом канате, резонирующем с каждым отдельным Событием в каждой возможной Вселенной. Вы продолжали читать. В Полях Материи говорилось далее в обьявлении, можно будет гулять вдоль берега реки взявшись за руки с любимым человеком. Расслаблятся на лесной поляне и слушать щебет птиц и звук плещущейся о камне воды. Опыт не будет больше состоять из Всех Птиц Сразу и Всей Воды Сразу и Всего Сущего Сразу. Постепенно вы проникнитесь этими чудесными идеями, и вот уже Физическая Реальность начала вам казаться прекрасной и неимоверно желанной. Вы захотели отправиться туда и испытать всё это. Обьявление предупреждало, что в Физической Реальности всему, что вы любите будет пртистоять, что - то, что вы ненавидите, и это ненавистное вам что - то будет существовать всегда, подобно уродливой раме вокруг прекрасной картины. Но ви не обратили большого внимания на это предупреждение, так как не могли себе ничего представить кроме Любви. Вы абсолютно точно знали, что бы вам не говорили другие, что вы никогда не совершите ошибки и не будете милионы лет игнорировать прекрасную истину, уставившись на раму. Итак вы вызвались добровольцем. И из очень - очень многих, кто откликнулся на обьявление, вы оказались одним из немногих, кого выбрали. Вас выбрали за вашу силу. Вашу красоту. Вашу храбрость. И ваше стремление служить Богу - Отцу - Матери - Всего Сущего... Те, кто остались наблюдать. Они потрясены вашими достижениями. Они никогда не пытались испытывать любовь, одновременно испытывая страх, злость, или утрату. Никогда не пытались испытывать Единство со Всем Сущим, одновременно чувствуя себя отчуждённым и одиноким. Любовь для них никакое не достижение. Любовь просто Есть. То, что вы смогли вернуться к Любви, несмотря на ощущение отчуждённости, для них есть волшебство гораздо большее чем что - либо, что вы можете себе представить на Земле. Другие Великие Существа тоже имеют опыт двойственности и осознают ваши удивитель - ные достижения.. Они подобно спортивным болельщикам во время матча, возбуждённо сопереживают и подбадривают вас. Они знают что несмотря на тысячи лет невобразимого парализующего страха, вы никогда не здавались. Вы наконец то постигли Любовь, и сдела- ли её своей путеводной звездой, указывающей вам дорогу домой. Да, вы возвращаетесь домой. Почувствуйте гордость, любовь и нежность этих Великих Существ к вам, которые были так долго вдали, и теперь возвращаются домой. Из книги Друнвало Мельхиседека.

Це просто відношення до вибору шляху. Можна вибрати свій шлях і не дати себе знищити, не дати себе розтоптати. Ти маєш право прожити своє життя, ніким не навязане. Відповідаючи за тих, хто поряд з тобою, оберігаючи іх.

Це майже не досяжно. Трудно щось добавити у цей список. Хоча попробую. Коли в щось повірив - прийми всім серцем, не відступай, не оглядайся, не слухай нікого. Рискни, введи це в своє життя з великою силою. Довірся. Йди. Це. що оставив, воно вже не гріє. Вже нічого тобі не обіцяє. Впереді тільки нове, те що ти ніколи не знав. Спокійно, не розрушаючи інших, не навязуючи себе нікому, не відштовхуючи від себе нікого. Захищай тих, хто поряд, позволь ім мати свій погляд на дорогу, коли твоє не принімають. Просто йди, і дорога сама виведе тебе.

Слово від Ігора Шевчука Я тихий, як помилуваний нині Простив Бог і відсунув побиття І каяття, й небесне співчуття Течуть оливою Не зримо По родині Все починає нам до серця говорити І люди, й душі, І Хрестовий бік Хто це не чує, той не був ще битий І з грішників до праведних, не тік, *** Ну не чіпай себе чого до "себе" пристаєш? Дай серцю глянути Взріти як в перше все як є... *** Як серцем наглядати за людиною Вона покращується з Божою хвилиною... *** Простота Христова До вищих можна дотикнутись тільки серцем Не говоріть, при вищих в духові мовчіть І іхнє благо й світло перейде все на вас Більше учіться цьому не учіть... Отож - збагніть Раз Дух Святий сказав дерзати - дерзайте в богомисленні не оглядайтесь! а як мовчати, то мовчіть... *** Боже постав лише пожити в чистоті у серці чистоті відповідаю І серцем між нечистих знемагаю постав мене, в своі ліси святі... Подай душі сердечний передзвінок Людину я чи звіра привітаю Твого посланця - і по тому взнаю що серцем чистий він - Святого Духа більш не проганяє... А більш і не прохаю. *** Десь нас т-а-м доженуть... Припадуть нам до ніг Нами праведно виходжені Пил пил пил пил доріг Пил доріг отрясаю від ніг В небо тільки ідуть Хоч стріляє по них Тьма іздучих, невиходжених Все є пил пил, пил, пил доріг... Отряснітеся виходженні заступивши поріг Час скінчиться! Бо ангели скажуть на них Нема праведно виходжених Все це - пил пил, пил, пил від доріг Все лиш пил тільки пил від доріг Десь нас там доженуть... Припадуть нам до ніг Нами праведно виходженні. *** Вас народила світу чистота Ідіть і свідчіть Божу звістку так Цивілізація ця - Задихнеться і помре Тому що не потрапить до дверей Слова, що відчиняють Божі двері Запишуться на випадковому папері В іх глибині - жахлива простота Тому що є безсмертна чистота.

Слово від Ігора Шевчука, Треба б-у-т-и Навіть земним - трішки Щоб земля тебе носила як усмішку Бог с півслова усміхнувся б до пори - Якби ти серйозно те робив що говорив треба так, щоб поки ти тут жив Бог в душі твоій Себе творив *** Уважніше! Чванливі! Гонорові! Будьте рішучо і на смерть готові Один Він Тільки й понесе В потоці новім Де стріне вас неізреченне слово З таким безмежжям світла і любові Що стане ясно як народжується Син І сльози серця перепинять вам уста І музика вже легка і проста І лагідна Це ви в Ісуса, у Хреста, *** Боягузливим народам Звір швидше йде до духу, ніж народи Мені звір ближче, ніж народи Народ рече в тюрмі, лиш те що звик Звіринка є ніби німий, та не зіпсований Німий язик Що відмовлялися від іжі і вмирали Бо так зявлялася, свобода...

Просто дивовижно, Яка велика сила протидіі, проти ладану, і не скажу проти благовоній, проти ароматичних паличок - проти суті ароматів, При цьому не висловлюється можливо це можна розглянути по іншому, чи не вважаєте за потрібне розглянути це питання під іншим кутом зору? Твердження категоричні, заперечуючі, забороняючі, Обмежуючі. Просто дивовижно,

Сообщение удалено по просьбе автора.

Про слово СВАСТІКА СВАСТІ - це те що омиває, освіжає, насичує, Це вітер у вітрі, КА - це те що відноситься до духу, до роду духа людини. КУЛЬТУРА КУЛЬТ - це почитання УР - по древнєєврейському, світло, УР - суть свідомості, виконує всі автохвильові процеси,, несе знання, контролює і виконує життєво важливі функціі сруктури всього сущого, СІОН - по древньоєврейському ЗЕ-ИЙОН - ядро світла, уособлення програми Ізраіль як програми регенераціі і духовноі любові,

У першій книгі Співдотик (Соприкосновение) на початку кожноі розмови представлено зображення круга з художньо оформленою символікою, Чи ці зображення можна розгля - дати як вияв творчості , орнамент - чи вони несуть ідеі, символи, які своім способом показують те про що йдеться у розмові?

ВЕРА Я верю в Свет исцеляющий Всё понимающий Любящий и прощающий Свет оберегающий Свет веди!

Я говорю о возможности изменить в себе многое, переформировать поле в соответствии с высшим запрсом. Возможно ли расширить границы сознания, но не просто расширить, переформировать, изменить его? Да это возможно ибо если изначально структура выс - троена с искажениями, если не совмещены и не образованы важные соединения, то как может быть построена работа дальше? Из книги Исуса Христа. Послание пробуждающемуся человечеству.

Выявить в себе устремление, организовать новое состояние, состояние реорганизации ибо для подъёма, полёта и приближения к Свету, нужно изменить в себе многое. Многое - но что? Что создаёт возможность качественной переорентации сознания и изменения его формирования через создание новых матричных структур, способных наполняться Светом, как переформированой энергией естества? Значит само естество начинает вырабатывать Свет? Да это так. Световая энергия при образованом запрсе на Свет, на получение Света, идёт как ответ. Я ищу Свет! -Это запрос, запрос ко всей энергоструктуре на переформирование - изменение структурных особеностей. И если ты ищеш Свет, то и Свет начинает искать тебя. И происходит сложный прцес реорганизации всей структуры. Этот процес может происходить в сугубо личностном временном измерении. Но есть запрос, есть утверждение и реорганизация, какой бы сложной она не была - начинается. Эволюция сознания начинается с запроса и утверждения. И с этого момента потоки световой энергии создают условия для восстановления первичной програмы на биохимическую эволюцию. Это желание подняться, вырваться и взлететь. Из книги Исуса Христа. Послание пробуждающемуся человечеству.

І ще трошки, з цієі ж збірки. ВХОДЖЕННЯ Розпочиналось дуже просто Не вистачало всім вина Тверезі на весіллі гості - То це вже мука є одна І той хто був з них Сином Бога Так виповнивсь любовю сам Так розілляв Духа Святого - Подарував всім небеса! - На столах зримого земного Зявилася вина краси Ніхто не зрозумів нічого Як це, що майже із нічого... При чім любов і небеса? ... Все те весілля в нас, не нове Не вистачає всім любові...

Я теж хочу приняти участь у виданні книг. Мені потрібно трохи часу на це.

Біг Я люблю бігати. Тіло легке тоді. Рухатись, відчувати себе живим, проявляти себе це його радість. Ти довіряєш тілу, трохи відсторонюєшся від нього, ти можеш щось утвержу- вати кожним кроком, через біг, через кожне торкання землі стопою. Навіть не думкою. Якоюсь своєю силою, що як потік крові який доходить до найменших клітин. Це вже згодом я так навчився. На початку це все у мене йшло деколи через несподіванки. Було колись я зимою біг в одних шортах. Більше години бігу і уже околиці сусіднього міста. Я зупинився на пагорбі, оглядав. Подивувався що так далеко забіг. Занепокоівся. Далеко. Я ж без одягу. Спокій відразу випарувався. Тіло почало замерзати. Розвернувшись я побіг назад. Відчував як руки, плечі, ноги уже холодні. Все обпікає морозом. Автомобілі проіжджали мимо, та я не хотів спиняти.Почав працювати з серцем, уявляв як сильні потоки крові з шумом проходять по судинам. Поволі тепло повернулося в ноги, груди. Ніяк не вдавалося нагріти руки. Від ліктів і до пальців - кров майже не доходила. Пришвидшив темп, до граничного, аби не збити дихання. Недалеко і місто. Рішив спинитися. розтерти руки. Відчуваю щось не гаразд із серцем. Ще мить і воно зупинилось. Ще стояв, не падав. Не хочу лицем - в холодний сніг. Збережіть життя, попросив подумки. Це відчуття - коли серце не бється, а ти ще живий незгіднмй. Скільки пройшло? Всього кілька секунд. Забило - сь. Дуже багато тоді в мені появилось. Терпіння. Побіг знову, вибрав максимально щадя - щий темп. Ось і місто, ось і дім. Заходжу. Ще пробую ім усміхатися, та усмішка виходить як в осяянного чудовиська. Купіть мені молока, хочу гарячого молока. Не великий пан, собі купиш і сам. Сміюсь разом із ними. Обхожусь гарячим чаєм. Думаю. Зрозумів, що допустив страх. Неможна. Більше я страху не допускав. Не кинув біг. Літом, перед самим сходом сонця, коли легкий вітерець огортає тебе. Тиша усюди, ще зорі. Але край неба уже роже - віє. Хмарки забарвлюються в рожеве, ось і синь неба проступає. Це милість Божа в таких маленьких проявах життя.

Сумно мені за порвані книги. Коли бють когось, хай навіть словами.

Это была глава 6 - Познай себя.