Gajavata

Дякую за фотографіі. Прекрасні.

ПРО ВИБІР. ПРО ВИБІР НА УКРАІНІ. Питав мене Анатолій - поет, що люди думають про вибори що пройшли, як себе почувають, чи є робота у людей, що думають про Верховну владу нашу - депутатів? Я говорив з нашими робочими по будівництву Храму. Коротко перечисляли деякі речі. Коли з почуттям власноі правоти-сили. яка нікого не хоче знати бігають по залу під час голосування і нажимають кнопки за когось, лихорадочно. поспішно, щоб більше вспіти, кажуть я просто відверта - юсь від них. Коли тягнуть за галстук і душать людину - і камера це показує. Коли один вдарив іншого в обличчя, і захищають його перед телекамерою що ви, що ви він ніколи не може вдарити в обличчя. Коли людина. якій колись люди довірили верховну власть каже про Жінку, що вона сіра мишка. Мені просто хочеться від них відвернутися. Що ви будете робити, що так переконували що за народ, якщо від вас просто відвернуться. Не осудять, нічого вам на це не скажуть. просто не захочуть - відвернуться. Я сьогодні читав пророцтва про Украіну. Про іі велике майбутнє. Хай ми ще не знаємо як це відбудеться. Але це станеться. І хочеться деякі з цих послань привести зараз. Если вы желаете войти в Царство Небесное отдельным путём, каждый в отдельности, то вы не сделаете этого. Ибо преградой вам будет стоять Заповедь Моя: Возлюби ближнего своего как самого себя. Сьогодні Благословляю всх - від найменших і до старших, від бідного і до багатих. Багаті світу цього мають своє багатство роздавати. Але настане час коли це багатство ніхто не захоче брати, бо це не те багатство, яким може збагатитись душа. *** *** *** *** *** Для любви нет преград, нет времени, нет прстранства.

Це щаслива людина - творець мрій. Людина може бути щасливою тільки тоді, коли сама ставить перед собою задачі і виконує іх. Вона заінтересована в цьому. Це свободна людина - це означає радісна. Це людина з почуттям постійноі новизни і незвичайності. Це людина розвідник, першовідкривач, перед якою світ відкривається з любовю до неі. показує і вчить.

Сильні статті про Дельфінів.! Позволяють глянути ніби з верху. В загальному видно, що у всіх краінах відношення міняється в сторону осмислення, взаємних відносин. Щось є, що ми не можем зрозуміти у масових самогубствах дельфінів, традиційним способом не вдається це вияснити і зрозуміти. Але те. що в бага - тьох спробах звертається увага на фактор людини, той фактор що вона прив - носить в ареал обитанія дельфінів уже обнадійливий. І є вже новий підхід до визначення розумності. Вчені, що вивчають дельфінів уже відставили свою категоричність і підхід до визначення розумності. Це можна буде рішити і уяснити і спілкуватися з дельфінами при нових підходах до мислення. Коли ясно як формується думка, при високому рівні свідомості, коли людина шанує інший вид, що живе разом з нею і розуміє що й інші мають своі суверенні права на життя, на розвиток. Одиничні люди, такі як доктор Лілі це вивчають.Це ці - кава спроба вченого, який вийшов за межі загальнопринятих переконань, що обмежували. Інший вид спілкування - телепатичний. Він потребує високого рівня свідомості, попередньо проробленоі роботи на відкриття. Відкриття нового, глибинно заложених у людині можливостей. Це спілкування уже відбу - лося, як з окремим дельфіном так із цілим видом. І була просьба про звільнен - ня тих дельфінів що вважають себе у полоні і требують свободи. Ці дельфіни знаходяться у дельфінаріях. Стало ясно що перебування дельфінів у дельфі - наріі може бути лише за взаємною згодою і лише високо поставлена ціль може служити основою для взаємного контакта.

У нас намело, накидало пів метра снігу - щей не спиняється, а здавалось уже весна.

Дякую. не зміг знайти журнал Зоопсихологія з дельфінами, з Вашою статею.

Дякую Вам Єлєна, що згадали за Пісню про Гаявату. Лонгофелло. Давні перекази, легенди склалися таким дивним чином що стали памяттю племен - народів. Нічого не забулося у вічності - все таємничим образом оживає. Ви, що любите легенди І красу балад народних Цей далекий ніжний голос Днів давно- давно минулих Голос тихоі задуми Що бринить нам ледве чутно Так наівно, що не знаєш Пісня це, чи може казка Ви послухайте і цюю Оджибвейськую легенду Що співа про Гаявату Ви, хто в серці не згасили Віри в істину й природу В іскру правди у людині Ви, хто знаєте що завжди Людське серце знало муки Знало суиніви і сльози І у царство правди рвалось Що крізь темряву глибоку Нас веде рука провідна І підтримує у стомі... Рука провідна-Життя Владика, Гітчі-Маніто могутній, що проводить перстом по долині і дає рікі дорогу, ну точно як книзі Йова коли той позивається судитися з Богом. І Бог запитує, ну що ти мені можеш сказати, де ти був коли я поставив заслін морю (гори), чи може твоя рука захистити нужденних, дати надію зне - доленим, покарати насильників? Якщо може. тоді й я тебе послухаю. І кинув клич Життя Владика до всіх народів. Білим димом звістка плила у небі сніжно- білими клубками звав до себе на пораду всіх людей, усі народи. В зброі всі, в яскравих фарбах Як дерева в час осінній Наче небо на світанні Всі зійшлись вони в долині З ворожнечою у душах В іх очах - смертельний виклик В іх серцях- звіряча лютість Вікове бажання помсти Заповіт страшний від предків Але тихо і ласкаво Подивився Милосердний Гітчі - Маніто могутній Наче батько подивився На дитячу ворожнечу І простяг над ними руку... І ясний. величний голос Як потік, що з гір несеться Як потік. що пада в прірву Пролунав до всіх народів... Що примушує вас нищить? Убивать один другого? Я стомивсь од ваших сварок Від незгод і суперечок Від кривавих війн народів Молитов про помсту люту Ваша сила тільки в згоді А безсилля в ворожнечі Помиріться ж моі діти Будьте друзями- братами І пророк на землю прийде І покаже вам дорогу До покути, до спасіння І ви мусите коритись Всім порадам його мудрим І на зоряному полі Ралом праці і любові Зійдуть квіти долі - щастя Діти, слухайтесь пророка Бо потонете у крові Бо повянете як листя Цю оповідь про Гаявату, цю оповідь про давнє життя можна розказувати оминувши послідовність. Можна торкнутись іі як будь. Тут все незвичне, все красиве, все таємниче. От послухайте, чого тільки варті назви місяців. Місяць Ясних Ночей - квітень Місяць листя -травень Місяць Суниці - червень Місяць Опадання Листя - вересень А як невимовно - чарівно і запашно звучать іхні слова! Гізіс - Сонце, Амо - бджола. Авейсо - ластівка. Аніміка - грім. Ша - ша давнє минуле, Шух-шух-га чапля, Осео-герой оповіді- син Вечірньоі Зорі, Нінімуша-Милий друже, Коханий Непавін - Дух Сну. Міди - відаючі цілителі, пророки. Міскодіт - квітка що зветься Слід Білого, Поквана - люлька згоди, Омімі - голуб, Оневе - прокинься, встань, Уг - так ! Гайявата - пророк. герой. той хто ввів писемність символами.. той хто любить. той через кого Мондамін передав золоту кукурудзу з шовко - вими косами..той що постив і молився. Як почуєте переказ Як в густих лісах постився І молився Гайявата Не за успіх в полюванні Не за славу й перемогу А молився він за долю Всіх краін, і всіх народів Бачив оленів, фазанів. В дуплах Білка - Аджідомо На сосні Омімі - голуб Бачив як гусина зграя пролетіла з криком - шумом До боліт і саг північних Гітчі- Моніто - він крикнув Повний болю. повний туги - Та невже все наше щастя І життя від них залежить? На четвертий день до ночі він знесилений пролежав На землі в своім вігвамі Як вві сні над ним роілись Мріі, образи, примари І угледів він підходить В тихій сутіні вечірній В пурпурових барвах сонця Молодий хтось до вігваму... Легінь, кучері злотисті І убір зелено-жовтий І спинившись на порозі Довго з болем милосердним Він дививсь на Гайявату На його обличчя схудле Мов зітхання Шавондазі В нетрях лісу продзвеніло Його мова - Гайявато! Голос твій почуло Небо Через те що ти молився Не за успіх в полюванні Не за славу й перемогу А за згоду і за щастя Всіх краін і всіх народів І Мондаміна-Маіса Посила Життя Владика Посила щоб розказав він Що в роботі і в терпінні Ти дістанеш все що просиш Встань з гілок зелених, з листя Встань з Мондаміном Боротись Три дні, день у день боровся Гайявата і сили отримував ледь торкнувшись Мондаміна. І відвага і надія і сила повертались. Годі, досить на сьогодні Так звернувсь до Гайявати Усміхаючись Мондамін Ще поборемося завтра Буть у вечері готовий І легким туманом знімався в повітря й зникав. ..... І замислився Мондамін Молодий, стрункий, прекрасний Він стояв в своім убранні Він стояв, над головою Пера маялись гойдались На чолі його блищали Наче роси. краплі поту. І сказав. додав всміхнувшись Іспит твій скінчиться завтра Разом з постом-боротьбою Завтра ти мене побореш Приготуй для мене ліжко Так щоб міг весняний дощик Відвіжить мене а сонце Гріти цілий день до ночі Ти зніми убрання з мене Обірви для себе сміло З голови моєі піря Поховай мене і землю Розрівняй, зроби мягкою... І злились земля і небо Замигтіли перед ними Як осетр у сітці бється Скаженіє щоб порвати І шубовснути у воду Так у грудях Гайявати Серце билося і рвалось Наче ободи вогняні Сяв-горів кривавий обрій І кружляв разом із ними Безліч сонців розпалившись На смертельний бій дивились Коли враз один на герці опинився Гайявата І поховавши Мондаміна. оплакавши його,доглядаючи могилу як той звелів отримав Гайявата дар для свого народу - золотисту кукурудзу Є й інші оповіді в цьому епосі. Є прекрасні оповіді про його друзів. Описується уособлення в виді героів-людей Зими, Літа, Весни, Осені. Духи природи живі. Все це промовляє до людей, спілкується з ними. Весілля Гайявати І цей великий дар любові. Деколи із доброзичливим сміхом зображуються люди. Як оповідач Ягу. Той що звеселяв весілля. розповідав різні історіі. Дивовижну історію він розказав про сина Вечірньоі Зорі. В нас таких нема. Чуть-чуть похоже деколи пише Моріс Метерлінк. Але син Вечірньоі Зорі це щось вража - юче. Це шлях людини, як жити, як можна любити. Як Небо співчутливо споглядає за людиною. Як бере людину до себе, воздає ій милістю. опускає назад, на землю, вже в інших якостях. Ця непереможна феєрія боротьби, життя, краси. Цей біг Гайявати , коли помирала кохана. Такого більше ніде нема. Крізь нетрі лісу, крізь гори. І потім він уже не схотів жити. Він просто пішов, попрощався і пішов. Все на Захід і на Захід В червоніючі тумани Плив по Морю по Потоку Плив до Сонця Гайявата Довго з берега дивився І прщавсь народ востаннє Бачив як його пірога Піднеслась під саме небо В морі сонячного блиску І сховалася в тумані Молодик немов сховався Потонув, і тихо-тихо У півмлі в червоних далях І сказав Прости навіки Ти прости. о Гайявата І лісів пустельних пущі Затрусились, і понісся Стогін в темряві по лісі О прости, о Гайявато І об берег хвилі бились Розбивались і ридали І гудів іх стогін дужий О прости, о Гайявато І Шух-Шух-Га на болоті Прокричала сумно-сумно О прости, о Гайявато Так в рожевій млі вечірній В сяйві гаснучого Сонця Зник навіки Гайявата Одійшов у край Поніма В край Ківайдіна далекий У життя щасливе, вічне!

ОЛЕСІ СІНЧУК Дякую за нестримну безкраю радість. За дар вогню творчого Поезію серця - Заповідник всесвіту.

Приєднуюсь до Руслана! Ці кілька днів нічого не можу думати крім цієі вражаючоі історіі.

Про що попросити Бога ? Коли ведуть корову на забій - вона знає що буде. Вона озирається. ще надіється і дивиться на хазяіна. Вона труситься і знов озирається. з очей ллються сльози. так мені розказували. Вона знов і знов оглядається, бо нема більше на кого надіятись - як на того хто тебе годував. Потім вона розуміє, що іі продано. І тоді людина не витримує-повертається геть, ледве стримує себе щоб не бігти. Чоловік що розказував казав що і гроші його вже не радували. і кілька днів не хотів говорити. Хай би кожна людина, що поклала біфштекс у рот - пять хвилин побувала у шкурі корови. Тореодор що на забаву публіки вбиває бика. Хай би стотисячна юрба хоч на кілька секунд з жахом крикнула, застогнала, не повіривши своім очам, побачивши як кров просочується крізь білу сорочку. Цих кілька секунд вистачило б. щоб покінчити з кровожадною забавою. До падіння звірі були друзями людей , зараз люди спокійно поідають своіх друзів, кажуть книга позволяє. Кажуть що не можна по інакшому вижити. А може не пробували по інакшому. Та й хто зна чи потрібне таке виживання. Можна просто забути про себе, попросити за іншого, за того що сам за себе попросити не може.

Я пришел ниоткуда. Я уйду в никуда Я не помню имен Я не ведаю силы Пространства Я забыл кем Я был Я не вижу каким Я остался... Лишь одно в моей памяти вечно живо Я люблю, и любим И взираю Я в тысячи ликов Дабы в их многоцветьи найти то родное лицо В ком любовь узнаю И в любви сей себя обретаю И вечность пролетит как Миг единый Когда два Сердца смотрятся друг в друга Одним биеньем...Светом воедино Присуствуют в мирах Не знаю хто це, було у мене.

Сергій. вибачте.

*** Один у одного питаєм Нащо нас мати привела? Чи для добра ? Чи то для зла ? Нашо живем? Чого бажаєм? І не дознавши умираєм І покидаємо діла. Які ж мене, мій Боже милий Діла осудять на землі? Бодай ті діти не росли Тебе святого не гнівили Що у неволі народились І стид на тебе понесли. *** Думи моі думи моі Ви моі єдині Не кидайте, хоч ви мене При лихій годині Прилітайте, сизокрилі Моі голубята Із за Дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими Вони вже убогі Уже, голі... Та на волі Ще моляться Богу Прилітайте ж моі любі Тихими речами Привітаю вас як діток І заплачу з вами. *** Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать Усе що треба, що й не треба А то не діждешся його Того писанія святого Святоі правди, ні од кого Тай ждать не маю од кого Бо вже б здавалося пора Либонь уже десяте літо Як людям дав я Кобзаря А ім неначе рот зашито Ніхто й не гавкне, не лайне Неначе й не було мене Не похвали собі громадо Без неі може обійдусь А ради жду собі, поради Та мабуть в яму перейду Із москалів, а не діждуся Мені було, аж серце мліло Мій Боже милий, як хотілось Щоб хто небуть мені сказав Хоч слово мудре, щоб я знав Для кого я пишу, для чого? За що я Вкраіну люблю? Чи варт вона Огня Святого *** *** *** *** *** Цей вірш був для Вас Єлєна *** Світе ясний, Світе тихий Світе вольний, несповитий За що ж тебе, світе- брате В своій добрій, теплій хаті Оковано, омурано Премудрого одурено *** Росли, укупочці зростали Сміятись, гратись перестали Неначе й справді розійшлись Зійшлись незабаром. Побрались І тихо весело пройшли Душею серцем неповинні Аж до самоі домовини А між людьми ж вони жили Подай же й нам, всещедрий Боже ! Отак цвісти, отак рости Так одружитися і йти Не сварячмсь в тяжкій дорозі На той світ тихий перейти Не плач, не вопль, не скрежет зуба Любов безвічную, сугубо На той світ тихий принести *** Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю На милосердіє твоє Все упованіє моє На тебе Мати возлагаю Святая сила, всіх святих Пренепорочная, благая Молюся, плачу і ридаю Воззри пречистая на іх Отих окрадених, сліпих Невольників. Подай ім силу Твойого мученика Сина Щоб хрест- кайдани донесли До самого- самого краю Достойно пєтая, благаю Царице неба і землі Вонми іх стону і пошли Благий конець. О всеблагая А я незлобний воспою Як процвітуть убогі села Псалмом і тихим і веселим Святую доленьку твою

Можна бесконечно перечисляти чужі достоінства, але це нічого не дасть. Можна дивитися і не бачити, читати і не розуміти. Можна бити цитатами з Євангеліє по голові людину і в той же час повчати іі про любов. Можна стидливо мовчати про власні проступки і не знайти в собі сили вибачитись.

Добрий день Сlirwef. Ви такі ряні. що разом з водою виплеснете і дитину. Блаженні нищі духом, бо іх є Царство Небесне. Ця заповідь як і інші заповіді були дані для привнесення нового. Для утверд - ження Істини, яку облєкали в нові слова, слова які людина ще не чула. Для мене це спрага. Це почуття жаги, коли сильно хочеш пити. Що є коли людина хоче пити? Значить організм обезводнений - прагне води. Чистоі, прохолодноі. Значить ти опустошений. На духовному плані це сильне прагнення пізнавати. Це відчуття гострого незадоволення і розуміння що ти нічого не знаєш. Бо коли ти скажеш що все знаєш і що є одна єдина книга що відкриє тобі всі тайни. відповість на всі твоі запитання, ну що ж тоді пора лягати в гріб. Це для мене почуття співрозмірності між тим хто ти є - і великим Всесвітом неосяжним що є перед нами. Та навіть у самих постановках слів. Я ЗНАЮ. Значить я наповнеий. Я ПРАГНУ ЗНАТИ. Значить я вважаю що мені потрібно вчитись. Слава Богу - ще не мертвий. Та й з часом, потрібно цю воду знань обновляти, регенирувати, бо вона має здатність застоюватись. Значить знов же, щоб прийняти нове умовно кажучи наповнити чашу неупиваєму, потрібно спорожнити себе від старого, щоб було куди наливати. І ще , інтересно що це за слово Clirwef, у словнику не знайшов.

Доброго дня Вам Сонце. Ця інформація дуже важлива. Іі ніхто не ігнорує. Я переписував Ваше повідом- лення в зошит від 26 січня, поки не придбав компютер. Але захотілося сконцертруватись на іншому. Людство існує мільйони років. Зміна земноі осі з відповідним оновленням енергій проходить через 26 тис. років. Кожного разу давався новий шанс - кожного разу він не використовувався. Значить треба повертатись назад до початків, усвоіти те що ніби то здається знаєш. Це тільки здається що знаєш, що розумієш. А приходиться нести стіл і розли - ваєш воду на підлогу. І кілька людей не змогли управляти в рівновазі і влас - ною енергією. Навіть така проста річ, Ви помятаєте. А що буде коли людина отримає набагато більшу степінь свободи, ширші можливості? Навчитись управляти власною енергією, навчитись взаємодіяти. І просто хочеться вчитись Я співрозміряю своі знання з тими, що ми отримуємо. І це для мене грандіозне що ми отримуєм. Дай Боже усвоіти. Приняти ці рекомендаціі і вспіти, бо все треба робити вчасно, разом.

ЖІНКАМ, В ЧЕСТЬ ВАШОГО СВЯТА ВЕСНИ. *************************************** ХАЙ СВІТЯТЬСЯ ЗОРІ В ВАШИХ ОЧАХ ! ХАЙ БУДУТЬ ВІЧНІ ВАШІ ІСТИННІ ДУШЕВНІ ПОРИВАННЯ ! ХАЙ ВИСОКЕ ЖІНОЧЕ НАЧАЛО - ПРОЯВИТЬСЯ СИЛЬНО НА ЗЕМЛІ !

І я хочу поздоровити всіх з цим Великим Святом, а також возратуватись з вами усіма з виходом книги ЛЮБОВ. Світіть сини, вогняного туману Крізь міліони літ світіть Світіть сини вогню, і Духу океану ... І ТВОРІТЬ Впустіть в ланцюг - чадний й липучий Крізь морок духу і зими сердець Порив гарячий і нестримне Вознесіння Духу ! І СВІЖІСТЬ БІЛУ, Й РОЗЛИВАННЯ ЧИСТОТИ Зламайте кригу, й шкло сердець закритих Даруйте Совість - як болючий дар І шепіт Друга - ледве чутний Мов вітер теплий що мене обняе.

Про вибір. Про вибір на Украіні. Можна спробувати щось побачити іншим способом. Способом вопрошанія. Адже коли людина не задає запитання, вона не отримує і відповіді. І не задає людина питання в пустоту - комусь задає, задає в надіі. І в результаті щось поверхове, неглибоке можна лобачити відразу. Може це смішно виглядає, але в великій мірі наша віра, і наше розуміння залежить від географіі. Де ми народились. Народишся в Індіі, і ти найскорше станеш індусом, в Туреччині ти мусульманин. В Украіні - ти розбитий на кусочках вір конфесій християнин. Можна чесно задати собі питання - а був би я християнином у Туреччині. Адже є первинність Духу, що стоіть над усім. І Дух веде людину на всіх шляхах його. Це видно вопрошаючій і шукаючій людині відразу. Видно і те неістотне, що закриває здорове, неушкоджене бачення. Як тягар, як щось, що намуляло. І шкутильгаєш з тим намуляним, і ще й гордишся що тобі болить нога. І вже втомились з того що показують і розказують один про одного які вони погані. Як можна, як можна не судити. Як найвищу чесноту несуть свій суд. І стають смішими. Здорова, неушкоджена людина просто не пого - диться на ці спрби утвердження ненавмсті, на те щоб насильно комусь навязати як ти маєш думати, як ти маєш вибирати. Організація Обєднаних Націй створювалась на Землі як букет квітів. Націі - квіти. Вони мали нести один одному як дар - своє найвище надбання - Дух націі - свою культуру. Це щось як на відкритій долоні своій ти даруєш другому і інший з трепетом приймає. І з такою ж любовю. і з такою ж гордістю, і з такою ж надією ти даруєш іншому свій дар у відповідь. То невже ми тут на Украіні - два народи не зможем розібратися, не зможем зрозуміти, не зможем полюбити один одного? Хай навіть і не сподіваються. З якоі би сторони це не ісходило - це бажання повластвувати, це вже видно. Тут ніхто не буде ущемлений. І коли дві мови. дві культури розвиваються в одному просторі абсолютно вільно і без обмежень це і є благо. І ніхто не забуде, що це Украіна. Не треба цього боятися.

Розкажіть. чи удалося дельфінові помогти?

Перекреслюю, що написав від 18 лютого. Інтересно мені почати все спочатку. Дід Іван. Прощання. Падав сніг і була заметіль і була гра вітру і снігу. Все звивалось причудливими змійками і вихрами і кидало нам на лобове скло нашоі машини. Опів ночі ми вже приіхали у село. Помятаю це безсонне бдіння біля гробу. Ні слів, ні молитв не було - була відкрита память і була незгода з смертю. Пригадував все діда і все бачив його злегка усміхненим. Згадалися його розповіді як повертався з Сибіру, з заслання. Половину дороги пройшов пішки. Казав що вижив і не помер із голоду тим що заходив у ночі на людські поля , городи - і з того і вижив. Ні разу не чув щоб він на щось нарікав. Навіть коли розказу - вав про цей голодний перехід навіть тоді в ньому була якась вимучена доброта. Баба ж наша була трохи не така. Завжди мені малому було цікаво спостерігати, як вона пробувала інколи повишати голос і кінчалось все в одну мить. Дід повертав до неі голову, мовчав і усміхався. Так ні разу між ними сварки і не відбулось. Спогади моі порушили людии. Хата наповнилась до щенту. Неголосні розмови, кроки, тихий гул. Уже скоро священник прийде. Я застиг посередині кімнати, повернув голову до труни - застигле зиарніле лице - подививсь просто себе... І раптом, як кажуть в поховальній панахиді як по надхненню Святого Духа: ОБЛЕКИ УСОПШИХ В БЕЛЫЕ ОДЕЖДЫ. Стоіть дід переді мною у білих одежах, вільно спадаючих аж до пят. Дійсно кажуть, як сніг білі, коли на нього попадає сонце. іскорки. Дід злегка, чуть - чуть, просто щоб підбадьорити мене. просто кутиками уст усміхається. Зморшки всі розгладженні, спокійне, врівноважене, помолоділе лице. Так ми стояли і прощались. Ніхто більш не бачив. Мене вже зіштовхували з місця - священник іде, відсунься. Так він мені і зараз пригадується, в любий час коли не прийде на пмять - усмішка тиха і доброта.

Сообщение удалено по просьбе автора.

Сообщение удалено по просьбе автора.

Сьогодні чомусь щасливий цілий день. І хочеться подарувати усім Вам вірша. І знов не свого. Из посланий лета. Елена. МИР ВСЕМ, КТО ЛЮБИТ, МИР, КТО СВОБОДЕН, МИР, КТО ЖЕЛАЕТ, ТЕМ, КТО СТРЕМИТСЯ И МИР ИЗМЕНЯЕТ.

МОЖЛИВО ВИ ЗАХОЧЕТЕ ПОЧИТАТИ ІНШЕ СЛОВО. СЛОВО ІГОРА ШЕВЧУКА СЛОВО КРАСИВОІ, БЕЗСТРАШНОІ І НІЖНОІ ДУШІ. Із статті КАМЕРТОН ПРАВЕДНОГО ДУХУ. Хоч направду його дивовижніше слухати ніж чмтати. ...Знаю, що почують всі, та відчують тільки ті, в кого чисте серце і світлий дух. І спалахнуть і зрадіють доброті Божій, як світлий дар спалахує радістю до іншого світлого дару. Радість душ покаже, що вони є рідні душі, і впізнають своіх за тим, що люблять один одного. Любовне єднання дає могутність на шляху праведності... Бог кличе безстрашних і духовних до єднання і спасіння в Святому Духові... Відпустіть серце і запаліться, бо хто боягуз і погас, той не спасеться. Запалайте безстрашні - запалайте духом - без цього натхнення нема не тільки богорівного генія, але навіть визвольного ватажка. Подивіться тепер чесно крізь очищену душу. Боголюди украінські, куди ви попропадали? Чого ви запряглися в поверхові вози? Чого ви вільні духи. стали вузькими спеціалістами на посадах, відразли - вих духові, в коридорах темних енергій, в отруєній атмосфері. Ви знаєте, є доброта людська, але праведніша доброта Божа. Що є закони небесні, які випереджуватимуть закони земні. Що не можна випадати із служіння небесному закону, з потоку світла, який піднімає до Бога. Звертаюсь до вас, які вити - каються головами над кожною нацією. Зможете, розкажете іншим. Може хоч з вами дихну високим повітрям. Що вам потрібно було зробити раніше? Потрібно було десятки років іти проти психічноі енергіі всіх, кого зносило звичайністю, а тому зносив і час. Як він зносить і зараз також. Потрібно було пізнавати себе і володіти собою, не слугуючи нікому, крім Бога. Ви це зробили: і тепер люди бояться вашоі влади духу. Що тепер. як про - дихнути нерозуміння. Покиньте вози, докажіть себе дивом, спустіться в надри народу, в підсвідомість, просвітіть, підніміть самосвідомість народу ( люди забудуть хто це зробив) - і поверніться з цього пекла живими. І неушкоджени- ми, не надірвавши здоровя. Кажу: злетіть, спустіться і поверніться здоровими. Земні керівники. немудрі і незнаючі, породили зневіру. Хотіли стати поетами а втратили Святий Дух, бо хочеться робити великі перетворення якраз тим людям, які нічого не знають про людину. Приймати рішення без знань - це злочин. Низька формальна влада - це люди. які хочуть насильства, які хочуть обдурити Бога. Та влада, яка не підготувала атмосфери знань і віри, робить із людей переляканих звірів - конкурентів, Ісусу Хресту потрібні хіба люди звірі - конкуренти? А де психодуховна єдність? Без неі у народу нема майбут - нього. Ви хочете вбити украінський народ ? Тоді я не з вами. Аристократизм духу і шляхетність мислення не зявляться за одним разом, без праці. бо це є два крила птиці - свідомості світлоі, яка летить і крила ростуть у польоті. І ще дещо із поезіі Ігора. А чує серце, щось мене голубить далеке і незнанеє іде мов радість дня, цілує тихо губи і розквітає день у день весна чи промінь квітка чи людина високе й чесне у душі живе чиясь неждана зоряна година на квітці серця райський соловей *** Душа покликала ростити сад і вітами зняла сорочку *** Із поеми: Слово Ігоря. ...Я бачу; погляд цей не полиша покручені житєвістю віти із жалістю і ніжністю до світу так в листопад очиститься душа і дух крізь ребра випнуті засвітить так мудреці ввіходили в мій сад Не плачте. не карайтеся з імли ви геніям і не допомогли б не та вже ласка і не той вже догляд де бачить іх верховний погляд ви щастя доторкалися немало коли не швидко геніів вбивали- і завмирали я наслав іх радо щоб говорили про духовну правду .... в пророків легкі душі- правда вся із легкою душею нижче сяй - то й тяжче на душі в низький політ хто геніів зашморгує моіх той, і тому не хоче знати іх ви діти всі у них - у кого дух А свіжі діти мають Бога слух І знатимуть. що можна стати Богом Кажу: ви ім не зробите нічого Я так зробив ... Із поеми Всевидіння блаженства - центр. І загнані на маяки, в ліси, в пустелі, в гори - мислителі, поети, мудреці. А ці що остались в містах - котлах для варки хто витиснутий в небо - хто під землю де менший регіт речовин і писк бо вже до вечора і небу стане парко як розігріті підпираючі кошмари зростуть гриби психічних випарів то жарти всесвітні тільки люд встає- встає психічна хвиля і своє бурлить, несе, об стіни мізки бє нівечить щонайменший зирк лиця, якщо в собі іі не вбє, й так швидко наростання настає. що й не отямиться ніхто як всіх зівє один тріскучий вал.,що крутить, котить. бє як своє кидання в фарби крові вал пробє прогиркає. пообдирає далі й далі влягається на струни, до небес психічна кров від колеса води і грунту те. що для вод. до вод і повернеться те що є для огню - огонь зівє у центрі в спокоі, вмістилище своє просяявши до низу. до краів Тож чиі. готуються як ніч чутливі крила? коли вже ніч все зморене накрила то солодко черкання йдуть іі до півночі хто знає що тоді? хто взнав закон єднання справедливий? небес і долі, що було і є і буде? стрічайтесь, наші душі кораблі минуле. щоб майбутнє розіпяти ...навіщо кинув мене ти віче 45 тий мій диве, коли я тебе прозрів? нащо твоі жахаючі знання - тут люди йдуть безвинні навмання загинути.. за північ, в час Бика щезає з душ уся журба тяжка тоді й складаєтьсяпречистим і святим в далекім небі лиш себе знайти що згодом йде у сон четвертий, віщий і тягне тих, хто у законі вічність знайти коханих. Відлітаючи в імлі личенько біле жінка у білім білім - з руками. що притяті до землі В полудень нас звело і на землі .... Блажен хто намір і бажання мав і з чистим серцем ангелом літав на крилах ночі найвище благо - духу чистота у чистому надзірному просторі коли вже люди - камінці у морі дитятка в глибині юдолі горя аж то ворушаться, як плавники вві сні над ними лиш молитви і пісні минулого - то душі іх у сні щоб через чисту мить - митєвість ранку поглинутись справжнім сном, де рани один одному завдадуть, в крові. Це я прощався з вами всім життям в ночах, коли ви чисті й можете почути як розлучавсь і все прощав і плакав у мені вогонь закутий Отож чим більше я з людьми прощавсь мій Дух сильнінав - і здоровим став і недосяжним для лютющих кігтів вод І - І я повстав веліннями природи весь - сонця хвиль і совісті свободи і знаю вже, як вправі був почути вуста землі й небес - в людських вустах ви інший. Вас не повинно було бути. ....... ...... ........ І ще трошки із поеми Слово Ігоря ... Хто вистраждав любов йшов не ломаючи, квітуючи життя ясний, як сила божого буття той вийшов в інший світ світ заграничних знань куди підуть брати і сестри та всі для різних починань Говорить хто: нема богів не засудіть, він ще не дотягнувся говорить хто - душі нема не засудіть, можливо і немає говорить хто - нема любові не засудіть - не затопчіте серця сад ...... .... ......