Gajavata

Спасибо. Немного позже. Если позволите.

СЛОВО Слово ВОС В последний раз, не хочется уходить так нудно. Слово, что вмещает оно, слово ВОС. Я много думал о слове, о его значении. Слово ВОС не относится ни к украинскому языку, ни к русскому. Я чувствую что оно было привнесено, что оно относится к космическому языку, к какому то всеобщему выражению. Оно наполнено высшим. Оно вызывает торжествен- ность, несокрушимое спокойствие, и мощное- непреодолимое стремление вверх Вос надаёт смысл и цель другому слову. Изменяет его, выявляет в нём лучший смысл. Всегда находится рядом с другим словом, в соединении с ним. Какое первоначальное слово мы бы не взяли вос изменит его, выявит в нем лучший смысл. Возьмём слово ВОСХОД. Ход, это просто движение, это выявление некого вида изменения, что можно обозначить как процес. Восход,уже обо- значает другое, высшее, указывает на начало появления света. Например - восход Солнца. Восход творчества ученого, поэта - это выявление апогея их творческой деятельности. Восход любой звезды, пусть Вифлеемской звезды это то, что звезда извещает, то что она говорит - о свете. Восход - это указа - ние самому движению - вверх. Это указание на начало, на выявления самого лучшего, на выявление всего заложенного. В мощной силе поступательного движения энергий, направление которых можно условно обозначить как верх и с одновременным развертыванием при котором проявляется цель и смысл самого восхода. ВОСПИТАНИЕ. Питание , оно относится к процесу, позволяю - щему поддерживать жизнь и стабильное существование, позволяющее удерживать гомеостаз в системе. ВОСПИТАНИЕ - это уже изменение, которое направлено на улучшение, на привнесение высших качеств, на обучение, на привнесение обновляющегося нового. Это уже указывает на многое. На то что есть обучающий , он же защищающий, оберегающий и есть воспитуемый. А воспитывать можно многое - например чувства. Чувства многогранные, глубо- кие. Есть чувства тела и их тоже необходимо воспитывать. Ведь недаром говорят - тело темница для души. И нет другого способа - только в труде, развивая, различая, осознавая, синтезируя, обретая себя. Чувства тела - это зрение, слух, осязание, пространственное ориентирование, обоняние, осозна- ние себя в настоящем моменте, осознание себя в предыдущем моменте. Есть высшие поихические чувства, они чувства души. Это любовь, красота, воз - вышенность, радость, мир, гармония, царственность, спокойствие, уустремле - ние, огненость, торжественность звенящая, юность, молодость. Низкие чувства следует изживать., не соглашаться с ними, выявлять их в себе. ВОСПИТАНИЕ - оно имеет и другой смысл. Божественное питание. Это то, что позволяет жить человеку, это то что дарит жизнь всему сущему. Это то чему мы молимся, что ищем. Бога. Бога в себе. Бога вдругих. В маленькей травинке, небе голубом. ВОСХИЩЕНИЕ. Вот уж удивительное слово. Хищение - обозначает перенесение чего либо из места надлежащуе ему быть в другое место, надлежащуе ему быть.Хищению придают ясный и определенный смысл. Незаконность выявляе - мых действий, вседозволенность, так как в них отсуствует дар, отсуствует равноценный обмен, отсуствует выбор одной из сторон. ВОС надаёт слову хищение другой смысл - благий. К чему бы мы не направили слово Восхищение - это всегда восторг, это всегда удивление, это всегда радость. ВОСТОРГ. Торг - это взаимный обмен равных по ценностям выявлений чело - веческой деятельности или получение искомого за эквивалент межличностных отношений, который мы зовём деньги. Это не всегда равноценный обмен. Человечество может быть просто не готово, даже если то что ему предлагают жизнено важно для него. И из за милосердия. когда цена за предлагаемое предлагается очень низкая, что можно рассматривать и оно единственно таким и является - ДАР. Это то что человек может почувствовать только душой, только сердцем, что находится перед ним. ВОСТОРГ. Это уже нечто другое. Это перевод торга в его высшее состояние - ДАРА. Это непререкаемая радостная самоотдача, удивляющаяся, радостная - направленная к обьекту восхищения. ВОССТАНОВЛЕНИЕ. От становления как процеса до обретения полноты, целостности, воссоединения утраченых связей, обретение некой заложеной в начале первичности. ВОСПОМИНАНИЕ. Божественное поминание. Воскрешение из памяти Духа прошедших событий. ВОСХОЖДЕНИЕ. Это то, что превозмагает топь повседневного дня, серость и заурядность будней. Это необычое, это новое. Это то, которое ещё никогда небыло. Это рассвет, утро нового дня, когда никогда не помянется старое. Это вечная новизна жизни. Это затаённая радость, удивление перед гядущим.

Хочу попрощатися з вами всіма. Дякую усім хто відповідав мені. Відчуваю себе не готовим до спілкування з вами.

Дякую Вам Руслан, я багато про все це думав. Дякую за підтримку.

Розмістіть ще Ваші вірші, вони дуже хороші.

Цей робочий день почався з ранкового Богослужіння, присвяченого Юрію. Ні одного сяючого лиця, ні одного надхненого лиця. В кінці робочого дня трапеза- возліяніє. Алкоголь переводить енергію високочастотного діапозону входячи в клітини головного мозгу в алотропний стан. Ця речовина - алкоголь і іі дія не належить до процесів життя. Алкоголь переключає всі складові енергоструктури в режим звільнення і заміни, заповнюючи всі частини грубою енергією, розрушаючою енергією. І що ж далі? Обман. Гірко. В чому ж тут духовність. Раді чого будується Церква? Здається ніякого світлого вибору. Як зі сторони священства, так і зі сторони робочих. Мовчазна згода що нібито віримо, любимо. Але в дійсності це входження в смерть. Де тут вибір, нема. Нема живого обміну, нема живого спілкування. Ніхто і не чекає, не сподівається що хтось відповість. Не задає питань, не плаче, уже не хоче вчитись, уже не устремляється. Боже, я знаю що так не можна. Я не суддя, не караючий орган, не обличитель. Я просто з усієі сили хочу, з усієі сили сподіваюсь що ми будуємо церкву для майбутнього. Що в майбутньому буде все не так, буде по іншому. Буде навчання небом. Буде вільне, любляче спілкування - відкрите і доступне для всіх хто хоче вчитись.Що буде Ісход. Що ми не сироти, що ми не кинуті діти. Ми просто хворі, добре вдарились головою. Перш за все нам потрібно ізцілитись. Признати що ми невігласи, Попросити щоб нас вчили.

ЗА МІЛІОН РОКІВ ДО ЛЮБОВІ, Це були самі підготовлені пілоти. Вони були відібрані для місіі бомбардируван- ня. Вони не знали цілей, обєктів бомбардирування. Ім сказали що про це іх повідомлять в повітрі. Знали що це нова зброя - більш нічого. В повітрі вони взнали - іх ціль Хіросіма і Нагасакі. Кращі пілоти, кращі штурмани - усі кращі. Один із команди - кому не положено було знати, спіставив розрізнені факти і повідомив команду що бомба,яку скинуть атомна і нічого живого в місті не лишиться. Та це все ж відбулося. Сліпучий спалах,ударна радіальна хвиля, літакпідняло угору. Один з екіпажу збожеволів. Остальних було урядом на- горожено. Ім сказали що вони героі. Ім сказали що вони відстоювали свою батьківщину. Ім сказали,що вони це робили во імя любові . Так завжди говорять. Скільки вона триває- любов? Місяць? Пять років? Ціле життя? Я знаю точно - до першого крику, до першого вияву злості до коханоі, до коханого. Далі іі уже не буде. Ще будуть діти, ще буде взаємне піклування один про одного. От любові не буде. Хотілося б побачити іншу вулицю, інших людей. Тих що втримали цю недоторкану птицю. Я бачив цей рвучкий поворот голови, запашіле вогнем і красою лице, смілива стрімка хода. Люди розступа - лися перед нею. Одна на всю вулицю. Не зважаючи на все що ми знаєм, незважаючи на всі наші релігіі - наші вулиці порожні, в безлюбові.

Омріяна ніжність ...

Безвісна людина. Чи можна розпізнати людину, хто перед тобою? Коли не складено уявлень ще про неі. Просто зустрічного на вулиці. Коли нічого в іі облику не підкаже - ні професіі, ні соціального чи якогось іншого стану, що характеризував би іі. Бо все це наложує відпечаток і якось схиляє до наперед уготовлених уявлень. Чи можна розпізнати людину не поверхово, а виявити глибинну суть іі. І чи наші мірки, якими ми користуємось - такі уж правильні? Я бачив одну людину, якій на протязі двох днів було оказано два гранично протилежне ставлення. Від крайньоі байдужості і презирства до шани, глибокоі поваги. Це була бездомна людина. це був похорон. Священник і пять чоловік ішли за гробом, більш нікого. Це непоказне явище, ця маленька сумна процесія проявила чомусь велику силу. Весь рух на вулиці був паралізований. В одному ряді застигпих машин оказалася і машина з дипломатичноі місіі, і автобус туристичноі фірми, і машини наших горожан. Я бачив, як молодий чоловік виключив мотор, положив руки на кермо і про щось замислився. Хотіли вони чи не жотіли, а вони оказували шану. Бо є сила сильніша за нас. Хто зна, учора. пройшовши мимо нього на вулиці, може б і не помітили цього чоловіка в обшарпаному одязі. Бо я бачив з якими почуттями люди відносяться до крайньоі бідності. Та зараз усе було по іншому. На ці вісім хвилин вони знову стали справжніми, замисленими, мовчазними. То невже потрібно людині померти щоб інша людина, хоч на короткий час пробудилась?

ПРО ВИБІР Вибір і настійливість, особливо вибір з тим , з чим ідентифікувалась душа - з тим що ми прийняли як непреложне. Віра в того , хто з нами говорить, учить, і що просить нас зараз позволить нам спокійно сконцентруватись на головному. Що зараз важливий момент, що зараз потрібно виявити активну позицію. Можна побачити, що розділяє людей - виявити ці застарілі рани і обіди. Можна побачити тупік, втрату орієнтирів і величезну необхідність привнесення нового у життя. Можна побачити і противоборство усьому новому, нечесність. Можна усвідомити собі - від чого ми відрікаємся, чого ми не хочемо мати у своєму житті, що ніколи не принесли б у своє майбутнє. І утверджувати своє майбутнє - таке яке ми хочемо бачити. Бо ніхто за нас цього не зробить. І зараз теж такий момент. Зараз щось формується у краіні. Ще нічого не визначилось. Зараз має виявитись чи чесно відбувалися вибори, все має стати явним. Усе ще далеко не закінчилось. Бо це неправда, що ми маленькі, і від нас нічого не залежить. Це не так.

КЕНА УПАНИШАДА часть 3 1 стих Вечний победил для богов, и победою Вечного возвеличились боги, И вот они увидели: "наша победа - наше величие" 2 стих Вечний узнал их мисль и появился перед ними. И они не знали, кем бил етот великий бог, 3 стих Они сказали Агни: " О ти, знающий все рожденние вещи, распознай и ету - кем может бить етот могучий бог. Он сказал: " Будет так." 4 стих Он устремился к Вечному и сказал ему:" Кто ти?" И тот сказал ему:" Кто ти?" "Я - Агни, - ответил он, Я тот кто знает все рожденние вещи", 5 стих " Если ти такой, то в чем твоя сила?" Все ето могу я сжечь, все что есть на земле. 6 стих Вечний положил перед ним травинку - "Ето сожги" И он бросился на нее со всей скоростью, но не смог сжечь ее. Тогда он остановился и вернулся назад. "Я не смог узнать его. Кто етот могучий бог! 7 стих Тогда они сказали Вайю: " О Вайю, ти распознай - кто етот могучий бог." Он сказал: "Будет так". 8 стих Он бросился к Нему, и Он сказал ему: " Кто ти" - "Я Вайю - ответил он. " Я тот кто распостраняется в Матери вещей" 9 стих " Если ти такой, то в чем твоя сила"- " Все я могу взять себе. все что есть на Земле". 10 стих Тот положил перед ним травинку: " Ето возьми". Он бросился к ней со всей скоростью, но не смог взять ее, Тогда он остановился и вернулся. Я не смог распознать, кто етот могучий бог. 11 стих Тогда они сказали Индре: "Господин изобилия, узнай ти кто етот могучий бог". Он сказал: "Будет так". Он бросился к нему, но тот исчез пред ним. 12 стих И в том же самом ефире он подошел к женщине. К той, которая сияет многими формами, к УМЕ - дочери снежних вершин. Он сказал ей: " Кто бил. етот могучий бог?" часть 4 1 стих Она сказала ему: "Он Вечний. Етой победой Вечного ви достигли величия. Поетому он один узнал. что ето бил Брахман. 2 стих Поетому они били как би више других богов. И Агни, и Вайю, и Индра. потому что они ближе всех прикоснулись к етому,

ПРО ВИБІР Що обєднує людей, і що розділяє. Чи ми дійсно це хочемо знати? Чи чуємо ми один одного, коли промовляємо? І як це відбилося на наших виборах що минули. Я впевнений, що ці питання що розділяють нас, що заставляють нас чомусь вороже відноситись один до одного давно могли бути зняті. Кожна достойна душа скаже - у нас має бути дві державні мови. Та чи почує одна з душ, що інша вибачилась перед нею. Що розуміє що були утиски? Одна душа мовчить, не хоче говорити, а друга ій уже не вірить. То невже звичайна гординя розділила людей, Чи так уже це й не видно? Ми молили Господа щоб він захистив Украіну. Чи ми дійсно віруєм у це? А якщо віруєм - то нащо нам вступати у воєнний блок? Ми віримо у нове майбутнє Украіни, ми віримо що вона буде мати свій єдиний, неповторний шлях, що Майдан був не даром. Що Украіна відбудеться, що за неі треба боротися. Бо це ніби заквітчана молода дівчина, яку треба захистити. І прикро, що так багато достойних людей що були при владі з неймовірною легкістю судили інших людей. І це вголос, і це привселюдно, не щадя. Самі ж каялись у церкві, тихо і делікатно. Прикро що ці слова вибачення промовила тільки жінка. Є вибір. Можна вибирати. Завжди можна вибирати. Як жити, в обмані, в страху? Буде і так, якщо ми виберемо це. Чи будуючи нове життя - в свободі, не обманюючи один одного, достойно - будуючи щось нове, уже залишивши минуле. Буде і так, якщо ми захочемо. Ще ніколи не пізно.

Ще можна прочитати послання від паучка - " Роберт Брюс король шотландський" Леся Украінка

Может бить все правда. Но не хочетсся принимать правди без какого либо вихода.

Щоб любити свою батьківщину - не поттрібно ненавидіти чиюсь. В старі часи люди розривали сорочку на собі, і посипали собі голову попелом. І тоді прощався народ. Зараз розривають сорочку на комусь, і посипають комусь голову попелом.

ЧЕЛОВЕКУ Запутавшись в тенетах страдания и боли ти больше не веришь себе человек. Ти ищеш, ищеш не зная что. Ти наталкиваешся на пустоту внутри себя. Руки твои ищут опори проваливаясь в великое ничто. Ти ищеш убежища в старих мудрих книгах, и находиш там только мисли людей. Мисли поддерживают, питают тебя, но и ето не то что ти ищеш. Ти с головой окунаешся в дела лю - дей, спасая себя бегством от самого себя. Ти наивно вериш что отказавшись от самого себя и посвятив себя безропотному служению делам человека ти твориш величайшее благо, но и ето илюзия, ибо ти не знаеш что такое благо. Ти ищеш Меня среди молитвенних ковриков, в тени храмов - ти бежиш от Меня. Ти ищеш отворачиваясь, ти ищеш убегая. И велико будет поражение твое человек, если ти откажешся от самого - себя. Звезди тихо шепчут имя Мое, каждий рассвет с первими лучами шлет весть мою. Стебелек трави поднимается по Моему зову. Все живое наполнено Мною. И устремляетсся к источнику жизни. Стебелек трави настойчиво пробивающийся среди камней по Зову Моему - Жизнь. Ти человек! Бистрее - бистрого я иду к тебе никогда не покидая тебя. Так найди меня в себе! Человек.

УЛЬЯНУШКА Ні, цю поему ми сьогодні читати не будемо, задумливо подивилась перегор - нувши сторінку сказала: сьогодні ми будемо читати поему Роберт Брюс - король шотландський. А ми допитливі, взяли лишену книгу на столі під час перерви. Що ж вона не захотіла читати? Поема про народне повстання - як палили садиби, як вбивали. " Чи прольється кров блакитна, як пробити пану груди?" А що це робив народ - то героіка. Народ же завжди правий. Учень поклав книгу на стіл - ну хоч би думали що пишуть. Ця сама вчителька якось зібрала наш клас через багато років на традиційній зустрічі випускників. Згадували шкільні часи. І вона пригадувала, що нас дітей вчителі трохи опасались. Сміялись самі із себе в учительській, а чого тебе діти так прози - вають, ану скажи? А він каже ні ні, я вже чув, мене уже звуть по іншому. Ну а як мене прозивали, я взнала на екзамені. А іі дійсно вся школа так і називала. Я зависила оцінку одному учневі, він на стільки не знав. А він вибіг із класу не закривши дверей і на весь голос - а Ульянушка мені 4 поставила. Не часто ми називали своіх вчителів такими іменами. Вона одна дістала від нас таке добре імя. І ій одній, Ульянушку уже ні на що не поміняли.

Маленький листочок Сьогодні день падіння кумирів, день коли мені помазали очі. Виринають давні спогади, показують мені дещо, що стосується правди. Інколи мені хочеться відвернутися від самого себе і піти. Я можу піти від інших людей, я можу вибирати з ким мені спілкуватись, з ким говорити, з ким товаришувати кого любити, з ким говорити, з ким мені бути побратимом на дальній дорозі. Та чи можу я піти від самого себе? Ніде не написано, що я не можу це зробити. Я візьму саме краще що у мене є. І піду. Хтось, хто знає мене. Він знає мене таким, яким знає. Але може це й не зовсім я? Інтересно, чи розуміє листя на деревах восени що воно помре? Напевно. Це скороминуще листя. Воно щось значить для світу. Весь свій порив в кінці життя воно кинуло як дар світові, як незгоду зі смертю. Горять клени у лісі червоним кольором, береза перели - вається зеленим, смарагдовим, золотим вогнем. Ароматом зрілості наповнився ліс. І врочистий, щось відкриваючий у тобі колір голубого неба. Листя вложило останній порив у життя - все що може дати, сві останній аромат. Ще не все. Воно ще може радувати око людини, викликати у неі захоплення. Господи, то чи можу й я, людина, наслідуючи маленький листочок, не погодитися зі смертю - кинути весь свій порив в життя, ще порадувати когось в цьому світі?

Щось, що хоче висловити людина людині, вона може це висловити щоб іі зрозуміли. На жаль ви не зрозуміли. Я говорив не про гроші. Я говорив про зневагу. Коли людина вважає себе розумнішою. Коли людина вважає що можна образити іншу людину, що можна поучати іі. Зневагу, превосходство в тоні легко прочитати - для цього і інститута не треба кінчати. Так само як і доброзичливість у тоні, вона відчується. І всеж я ще раз скажу, що радий що відбулася ця розмова. І люди зрозуміють від кого ці книги. І вони підтримають все це. От побачите.

І всеж я думаю в загальному розмова виявилась потрібна, Вона виявила для тих хто не знав, що існує типографія, що Книги видаються не за державний кошт, а активною виявленою групою свідомих людей, Що ці книги доступні і недорогі, Що навіть людина що знаходиться у бідствуючому положенні може іх купити. Розмова виявила багато. І я вірю, що ці книги попадуть до потрібних людей, не байдужих, шукаючих. Що вони усвідомлять істинну цінність. Вони все зрозуміють, вони не остануться байдужими,

МАРІЯ поема Радуйся, ти бо обновила єси зачатия студно. Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе мати возлагаю. Святая сила всіх святих! Пренепорочная, благая! Молюся, плачу і ридаю: Воззри, пречистая, на іх, Отих окрадених, сліпих Невольників. Подай ім силу Твойого мученика сина, Щоб хрест-кайдани донесли До самого-самого краю. Достойно пєтая! благаю! Царице неба і землі! Вонми іх стону і пошли Благий конець, о всеблагая! А я, незлобний, воспою, Як процвітуть убогі села Псалмом і тихим, і веселим Святую доленьку твою *** *** *** *** *** *** МОЛИТВА Царям, всесвітнім шинкарям. І дукачі, і таляри І пута кутіі пошли Робочим головам, рукам На сій окраденій землі Свою ти силу ниспошли Мені ж мій Боже на землі Подай любов, сердечний рай! І більш нічого не давай 21 Мая 1860 Царів, кровавих шинкарів У пута кутіі окуй В склепи глибокі замуруй Трудящим людям всеблагий На іх окраденій землі Свою ти силу ниспошли А чистих серцем - коло іх Постав ти ангели своі Щоб чистоту іх соблюли Мені ж о господи подай любити правду на землі І друга щирого пошли 25 Мая 1860 Злоначинаючих спини У пута кутіі не куй В склепи глибокі не муруй А доброзиждущим рукам І покажи, і поможи Святую силу ниспошли А чистих серцем, коло іх Постави ангели своі І чистоту іх соблюди І всім нам вкупі на землі Єдиномисліє пошли І братолюбіє подай 27 Мая 1860 Тим неситим очам Земним богам - царям І плуги й кораблі І всі добра землі І хвалебні псалми Тим дрібненьким богам Роботящим умам Роботящим рукам Перелоги орать Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам Добросердим малим Тихолюбцям святим Творче неба й землі Долгоденствіє ім На сім світі, на тім Рай небесний пошли Все на світі не нам Все богам тим, царям І плуги й кораблі І всі добра землі Моя люба! а нам - Нам любов між людьми

Taк, звичайно.

! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! КНИГА ПРИЙШЛА

І ще, це якось мені дуже хочеться виразити. Не хочеться мені уже цієі грубості, не хочеться ненависті. Наші діти давно уже чекать нових казок. Вони не приймуть уже нашоі припорошеноі цвіллю правди. Вони затребують нового. Вони уже будуть жити по іншим законам. І це нове, для наших дітей уже є. Воно для них і готовилось. Можна бути милосерним до своіх дітей, можна прийняти в цьому участь, можна прийняти в цьому участь усім.