Творчість ( Раслав)

[Руслан]

Сльози тварин ( видіння Олени)

Це сон чи ні

І я лечу вві сні

У місто Світла прилетіла.

Чого ти, душечко хотіла?

 

І тисячі очей

На мене дивляться,

Що аж пече

Їх сум й печаль.

 

Сльоза із ока величезного скотилась

І я у центрі неї опинилась

Й відчула біль, страждання, сум

Усіх живих істот, їх печальних дум

 

І смерті на Землі

У крові і вогні

Мільйонів душ

Беззахисних тварин

Спасати мушу

І вирвати із лап Мари

Й життя дари

Тваринкам залишати.

 

Із тіні вийшли водії родів

І видів риб, і царств і різних підвидів

Суворо так дивилися на мене

Ведмеді, кури, свині і олені.

І я пообіцяла все зробити

Щоб коло рабства й смерті розірвати

Щоби ніхто не міг знущатися і бити

Тваринок всіх

Спасти іх всіх.

Й життя і волю датувати

І нелюдів всіх наказати.

 

Усі життя повинні мати

Й на волі божій проживати!

 

[Руслан]

Зло заздрить добру за світло
За щирість й відкритість душі
Бо люблячі люди є світлі,
А чорні ганьбляться у злі.

Зло заздрить добру за волю
За силу боротись в борні
І вірити в перемогу й одному
Збороти сотню черні.

І за любов зло заздрить
За вміння прощати й кохати
За милосердя і чесність
За вміння боротись і перемагати.

Зло заздрить добру за мужність
Іти до зірок через терни
Вставати завжди й потужно
Боротись проти темної скверни.

І за любов зло заздрить
За вміння прощати й кохати
За милосердя і чесність
За вміння боротись і перемагати.

[Руслан]

Лечу до тебе
Сердцем і душею
Моє ти небо
З єдиною зорею.

Лечу і прошу
Ти світи навіки.
Щасливими, щоб були
 Усі дітки.

Лечу до тебе
Сердцем і душею
Моє ти небо
З єдиною зорею.

Лечу до тебе
Пташко моя мила
Голубко ясноока
Сизокрила.

Лечу до тебе
Щоб летили разом
До світу мрій
Й бузково-світлих казок.

Лечу до тебе
Пташко моя мила
Голубко ясноока
Сизокрила.

[Руслан]

Тримайся Матінко-Украйна
Здолаєш всіх ти ворогів 
І будеш жити в Світлі й Мирі
Серед героїв і богів

Тримайся Матінко-Украйна
Ти маєш Божу благодать
Духине - Матір наша файна 
За тебе ангели стоять

Хоч вороги іще лютують
Але Бог сили нам дає
У своїм домі ми пануєм
Й майбутнє Світле настає

Тримайся Матінко-Украйна
Здолаєш всіх ти ворогів 
І будеш жити в Світлі й Мирі
Серед героїв і богів

І діти твої всі герої
Бо ми нащадки козаків
Достатньо Сили, Міці й Волі
І добрих справ і світлих слів.

Тримайся Матінко-Украйна
Здолаєш всіх ти ворогів 
І будеш жити в Світлі й Мирі
Серед героїв і богів.

[Руслан]

Війна, ріки сліз

Ріки сліз, болі і крові
Розстріли, смерті і змови
Постріли, бОмби, ракети
Волонтери і турнікети.

Вогонь, бетон, пилюка
"Навіщо по мирних, падюко?"
Биті вікна, розбиті долі
Нема жити де, хоча й на волі.

Хтось без рук, без ніг, без очей
А хтось бачив сотні смертей
Переломи, бинти і кулі
І медсестри в крові і поснулі.

Перемелює молох війни
Може є чи немає вини
Всіх підряд в м'ясорубці людській
Плач чи смійся, біжи чи стій.

Бо війна то є зла потвора
Невимовне людськеє горе.
Але мир -  він повинен бути
Хоч нікого не можна забути.
Хоч нікого не повернути.

Кожен з нас може мир наближати
Із народження зерна саджати
Справедливості, миру, добра
І в минуле відійде війна
Смерті, вбивства і доля зла.

Кожен з нас носієм є добра
І щоб совість й душа не спала
Кожен з нас впливає на долю
України, свою і мОю.
 

[Руслан]

Життя воїна    

 

Багнюка, холод, автомат
Нема води, нема набоїв
Лиш побратим і калашмат
Евак, медбрат, живі ми двоє.

Мотолига, ми в посадці
Йдем, повзем, сидим, мовчим
Доповзли - ворожі шанці
Стрілкотня, гранати, дим.

Сина вчитиму любові
Сина вчитиму добру
І ніколи, геть ніколи
Не допущу я війну.

Бій за боєм, рани, смерті
Перевязка, турнікет
День за днем у круговерті
Спати хочем, втома вщент.

Сина вчитиму любові
Сина вчитиму добру
І ніколи, геть ніколи
Не допущу я війну.

[Руслан]

Тримайся Матінко рідненька!
Тримайся Світлий Божий Дух!
О, Україно, наша ненька!
Даєш нам сили й вірний рух.

Тримайся, Славная Духине!
То Бог Тебе нам дарував!
Потужну, Світлу, Вірну неню!
Щоб весь нарід наш уповав!

Молитва наша хай лунає
По всіх усюдах, в шир і ввись
До Тебе - тієї, що любить і кохає
І нас незрячих Світлу і Добру навчає!

Тримайся, Славная Духине!
То Бог Тебе нам дарував!
Потужну, Світлу, Вірну неню!
Щоб весь нарід наш уповав!

Ми уповаєм, бо ми знаєм
Що Бог із нами назавжди.
Хоча все плине і минає
Лиш Божа іскра не згорає.

[Руслан]

Духине - Матінко Святая
Війна іде у нас тепер
І огортаєш ти нас, знаю
Хоч плач і стогін до небес

Ти плачеш, знаю
Разом із нами
Гарячі сльози аж до раю
Течуть кривавими слідами

Катує нечисть твоє тіло
Земля у вибухах горить
Хоч діти твої б'ються сміло
Але в гинуть кожну мить

Духине - Неня - Рідна мати
До Бога молимся ми всі
І вірим свято - будем мати
Світанок чистий у росі.

Забудеться година люта
Прокинеться земля закута
І розкуються злії пута
Й ніхто не буде позабутий!

Духине - Неня - Рідна мати
До Бога молимся ми всі
І вірим свято - будем мати
Світанок чистий у росі.

[Руслан]

Інвалідів багато навколо
В когось серце жорстоке як скло
В когось замість душі - каміння
В когось хамство замість терпіння
В когось красти - це ціль життя
А всі люди для нього - сміття
На крові заробляти - нормально
І грубити, хамити нахально.

Інвалідів багато, на жаль,
Їздять в геліках, серце - метал
І душа у них наче шакал.
З милосердям повний провал
Совість - темний, темний підвал

Інвалідів багато навколо
І живуть вони як по колу
Красти, красти, і ще раз красти
Ox, які ж вони брехунясті!

Інвалідів багато, на жаль,
Їздять в геліках, серце - метал
І душа у них наче шакал.
З милосердям повний провал
Совість - темний, темний підвал

[Руслан]

Голодомор

Свічечка тоненька
Дитина маленька
Так хочеться їсти
Дуріють вже мізки
До поля б долізти
Три колосочки з'їсти
І мамці принести
Там братики і сестри
Нас семеро у мами
З дутими животами
Лежали усі на лавці.

Із всіх залишились ми вдвох
А інших всіх забрав вже Бог
У тридцять третьому страшному
Всіх інших винесли із дому
І без труни їх поховали - 
Таке життя червоні дали.

Усе зерно позабирали
Всю ніч ми мучались не спали
Тато з мамою ридали.

Божечко забери в тартарарами
Нелюдів з червоними зірками.

Страшнеє слово - голодомор
Спланований жорстокий мор
Хай пам'ять завжди нам несе
Нащадкам - злочин Есесесер.
 

[Руслан]

Дар життя - рід, нарід

 

Обличчя бачу я за нами

Всіх тих - хто були нам мамами

Життя, хто нам подарували

І долю світлу закликали.

 

Вони усі так вірять в нас

Що Божий виконаєм наказ

Життя достойно проживемо

І далі дар життя даємо.

 

Вони так дивляться суворо

Багато їх - широке коло

А в колі ми - життя хто має

Хто в світлі Божім перебуває

Хоч й місію свою й не знає

Але, хто Дар життя тут має.

 

Вони усі так вірять в нас

Що Божий виконаєм наказ

Життя достойно проживемо

І далі дар життя даємо.

 

[Руслан]

Колись в прадавнії віки (Духиня і Дракон)

Колись в прадавнії віки
Тут жили світлі мирні люди
Й оберігала залюбки
Богиня їх, святая Люда

Любов'ю діяла завжди
І милосердя роздавала
На творчість щедрою була
І на Творця все уповала.

Але прийшов дракон сюди
Зима снігами землю вкрила
І охололо на віки
Й богиня опустила крила.

Але узявши волю в руки
І в лати одягнувши тіло
Повстали сильні люди
Відважно й сміло.

Й Духиня-Неня відродилась
І Світло на землю пробилось
І в просторі тім заіскрилось
І Божая сльоза пролилась.

Украйна - Славная Духиня
Сміливо в бій дітей повела
І відчайдушно і невпинно
До Перемоги привела.
 

[Руслан]

Духиня і Дракон, наші дні

Земля укрилася снігами
Дракон із півночі прийшов
І землю рідної нашої Мами
Духині Неньки України
Він заграбастати хоче знов.

І армію із тьми привівши
Рабів безвольних і слабких
У Києві хоче осісти
Зламати волю нас кріпких.

Але Духине наша рідна
Ти нас завжди оберігай
І Ти наш Боже Світлий, гідний
Покров нам всім завжди давай
І ангелів своїх призивай
В наш волелюбний край.

А ми служитимемо гідно
На ненці Матінці Землі
Оберігатимемо світло
Сьогодні і в майбутні дні.
 

[Руслан]

Вірш присвячується Олександру Хомяку, який собою прикрив побратимів.

Олександре, мужній воїн
Ти тепер живеш у світлі
Але подвиг твій безсмертний
Переповімо ми дітям.

Побратимів ти прикрив
Зупинивши ті гранати.
Тіло твоє на розрив.
Ти не звик в житті тікати.

Побратимів спас собою
Честь і слава у віках
Українському герою.
Той, хто смерті не злякавсь.

Забирайтесь геть, ви, кАти
Із святої Неньки хати!

Олександре, мужній воїн
Ти тепер живеш у світлі
Але подвиг твій безсмертний
Переповімо ми дітям.

[Руслан]

Кожна ніч - насолода

Кожен день, то інтим.

Коли в серці свобода

Наша світла природа

В нас керує всім цим.

 

Коли очі - проміння,

Кожне слово, як мед.

Коли душі - сплетіння

Кожен дотик, момент

Наша пам'ять фіксує

Наше серце міксує

Світлих митей пламен.

Як торкаєшся пальцем

А душа, новобранцем

Вся пульсує, вібрує.

І торкання долоні

Пульс вистукують скроні

Кожен погляд - то світло,

Милий погляд привітний.

 

Кожна ніч - насолода

Кожен день, то інтим.

Коли в серці свобода

Наша світла природа

В нас керує всім цим.

 

[Руслан]

Світанок приходить до того

Хто знає до Бога дорогу

Хто йде через терни вгору

В кого сходження шлях - опора.

 

Світанок приходить до того

Хто серцем бачить дорогу

Хто після кожної втрати, потроху

Відроджує віру до Бога

 

Світанок приходить до тих

Хто йде і іде до мети

Хоч темрява все поглинає

Але надія й любов не вмирає

 

Світанок приходить до того

Хто йде до дому рідного

І не дивлячись на втрати

Намагається знову допомагати.

 

Світанок приходить до того

Хто знає до Бога дорогу

Хто йде через терни вгору

В кого сходження шлях - опора.

[Руслан]

Бої, бої, бої і смерті

Усе життя у круговерті

Смерть вже приходила не раз

Але на небо - то не про нас

 

Війна, руїни, холод, муки

Шахедів, бомб, ракет, то звуки.

Що стало з нашими синами?

І де тепер всі наші мами?

 

Для чого все, для чого біль?

Для чого смерті звідусіль?

Що ми в житті не те робили?

Куди ішли? Що пропустили?

 

Чи були чесними з собою?

Чи цінували ми героїв?

Чи жили ми для всього світу?

Чи були люблячі й привітні?

Чи честь і совість цінували?

Чи мудрість в людях поважали?

Кого до влади вибирали?

Того, хто крали, чи не крали?

І чи самі чуже не брали?

На інших жінок заглядали?

Чи справді ми дружин кохали?

Чи завжди Бога в серці мали?

Чи Правду й Істину шукали?

Чи пили, їли, спали?

Життя чи завжди цінували?

І чи чужого ми не брали?

І грали чи не крали?

 

Для чого все, для чого біль?

Для чого смерті звідусіль?

Що ми в житті не те робили?

Куди ішли? Що пропустили?

 

 

[Руслан]

Коли віра без тіні

Коли чисте сумління 

Коли серце відкрите - 

То людина - зориста.

 

Коли зорі, то - друзі

Друзі - трави у лузі

Коли світ весь іскристий

Всесвіт весь променистий.

 

Коли ранок-світанок

Сонце радо стрічає

Коли птахи у небі

Зорю світлу вінчають.

 

Тоді щастя у серці

Бог у душІ-люстерці

Очі сяють і грають

Пісню радості дАють.

 

 

[Руслан]

Пробивається Світло на Землю

І лєдь жевріє наш небокрай

Сила Сонця чекає зігріти

Цей розтерзаний, в вирвах мій край.

 

Сонце рідне, зійди над долами

Душу Матері-Неньки зігрій

Обійми Україну рідненьку

А все зло викинь в пекло - зумій!

 

І народ наш прекрасний, страждалий

Обігрій, заспокой і прийми

У стожари твої золотаві

Ти ласкаво усіх обійми

 

І майбутнє хай світле приходить!

Душі всіх хай собою зцілить!

Хай земелька рідненька все родить

Будем в щасті і радості жить!

 

 

[Руслан]

Сьогодення є, є минуле

І Украйни земля пам'ятА

Як атланти тут жили-були

Їх хранила земелька святА

 

Козаки - славні витязі Бога

ОберЕгом стояли на варті

Зло й біду не пускали до порогу 

Правду й волю хранили у Хаті.

 

Але Морок підступний пробрався

І посіяв біду і горе 

Але кожен козак не здався

Мужньо, славно в бою відбивався

Але недругів було море...

Е-е-е-е, е-е-е-е

І лиш чутка людська говорить

Про минувшину славну вторить.

 

Прокидайтеся славні герої

Світ у темряві ще лежить

Та світанок жевріє у полі

Гей, вставаймо, прийшов час жить!!!

 

 

[Руслан]

Вогонь, вогонь, кругом вогонь

І кров пульсує біля скронь

Вогонь веде нас уперед

Дійдем до світла ми дверей

Позбулися давно страху

Хай темрява сама себе зжере.

 

Герої волю здобували

І жертвами темряви стали

Але наблизили Світанок

Для всіх людей щасливий ранок 

 

Ой, гой єси , година люта

Хиталась Мати в журбі і в скруті 

О, Нене - Матінко-Украйна -

Дивись, он птах летить до тебе

Для захисту людей потреба.

 

І син новий іде до тебе 

Це Дар Отця-Творця і Неба 

І буде Світло і Любов

Бо віра і надія незламні знов і знов.

Й майбутнє світле - воно є

І сонечко з за хмар встає

І пісню світлу промовляє.

 

 

[Руслан]

Сльози - матерів і дітей

Побратимів і посестер

Скільки можна, навіщо війна?

Скільки життів забрала вона?

 

Ви напали підступно, зненацька

Неочікувано, по-хижацьки

І вбиваєте і руйнуєте

Злобу сієте і лютуєте.

 

У чому вина малої дитини?

Батьків вже нема, немає будинку?

 

Для чого ці смерті жінок і дітей?

Я бачу лиш злобу безумних нелюдей?

Я бачу лиш регіт чорних ідей.

Убити, убити, убити живе.

Убити усіх, хто не згоден із вами,

Старих, діточок, чиюсь доньку і маму.

Хтось радість від смерті отримує там

Бездушний, без серця, злий нелюд і хам.

Принісши горе, біди, трагедії, драми

Забравши дітей від рідної мами.

А-а, а-а, а-а, а-а.

 

Сльози - матерів і дітей

Побратимів і посестер

Скільки можна, навіщо війна?

Скільки життів забрала вона?

Багатьох уже нема, нема!

А-а-а, а-а-а, а-а!

Нема-а-а, а-а!

Немааа!

[Руслан]

Катари енергію любові мали

І щедро людям роздавали

І ті  хто в них побували

Надовго радість пам'ятали.

 

Сердечну радість від життя

Де Світло, Бог і віз Добра

Ніхто не міг життю радіти

Так як вони - 

Бога Любові діти.

 

І вороги їх теє знали 

І план кривавий розробляли

Спалити всіх повирішали.

І знищили і повбивали.

Єретиками обізвали 

Грязюкою пообливали

І все спаплюжили, познищували.

 

Катари енергію любові мали

І щедро людям роздавали

І ті хто в них побували

Надовго радість пам'ятали.

 

 

[Руслан]

Дякую Отче, за все

За Твою м'яку силу

За те, що Любов несеш

Надію, Милосердя і Віру.

 

Дякую Отче, за все

За кожну мить проживання,

За досвід життя, що несе

Сенс глибокий існування.

 

Дякую за кожну людину,

Що в житті моїм зустрічалась

І в самую люту годину

І в щастя миті - ми знались.

 

Дякую за Сонце життєдайнеє

За лагідну воду живую

За щедру Матінку- Гею

Земельку завжди новую,

Що родить усе, що існує.

 

Дякую Отче, Тобі

За те, що можу любити,

Що маю поряд в житті

Ту, заради кого, хочеться жити.

 

Ти - наш Великий Боже

Щастя несеш живому.

Світло завжди переможне.

Хвалу воздаємо, Тобі, Святому!

 

[Руслан]

Імперії - це зло завжди

Коли б і де б вони не були

Бо кров і смерть завжди несли.

Паразитуючи на людях.

 

Війна - імперії синонім

І Темрява сидить на троні

І управляє всім хаос

Жадоба влади їхній бос.

 

І полководець - паразит

Руйнатор, вбивця, езуіт

Нічого світлого не творить

Лиш про війну завжди говорить.

 

Він син руйнації, хаосу

Смертей, каліцтв, сиріцтв 

І пустоти й пафосу

І чорних справ й брехливих слів.

 

Війна - імперії синонім

І Темрява сидить на троні

І управляє всім хаос

Жадоба влади їхній бос.