Gajavata

книги - Это было в те давние времена, там саме описується ця атмосфера. Я бачу кілька причин що привели до гибелі цих світлих і чистих людей, катар, уже в інший час, яким справді вдалося багато зробити. Жаль що ми обмежуємся тільки катарами. Найперше це мінявся Еон, до того правив Землею Єгова Творець, і в силу, і в управління вступав інший Творець, Бог Саваоф, Бог Любові, це Його задум, наша планета. Усі церкви у всі часи, за винятком церкви катар, яка оживила християнство і перші три, чотири століття перших християнських общин, де все було по другому, усі церкви вистроювали ієрархію. І хоч ієрархічна структура є і має місце, і про це відомо, бо існують вселенські ієрархії, та тут ця структура була викривлена, з самого початку. Фактично вона розділилась на дві вітки, Петрову, і я думаю на вітку Марії Магдалини. Згадайте, в діяннях апостолів як Петро сказав жінці - ти бачиш ноги цих чоловіків, вони поховали твого чоловіка, вони поховають і тебе. І жінка пала замертво. На сторінці про вознесіння Петро більше говорить не про сам факт, він говорить про себе, якого поставили у голові. Це була неправда. Він відкрито поставив себе першим, хоч таких досягнень як Марія Магдалина не мав. Він противопоставив себе волі Учителя. І Магдалина змушена була піти. Кожен проходить свою пустиню, і це може бути непосильним для людини. (Я не розумію, я відказуюсь розуміти як можна спокійно читати діяння апостолів, і схвалювати ці речі). Це протягнулося аж до нашого часу. Обмивання ніг виродилось на ритуал, а цілування рук стало повсякчасною необхідністю. Я дуже часто повторяю це слово, але я не розумію це. Тут немає прямого безпосереднього звязку з трагічними подіями, та я хочу для себе восстановити ситуацію.Образ Отця був перевернений священством на протилежний. Вони кажуть начало Премудрості - страх Божий. Вони змушують людей боятись Бога почитаючи його. Та навіть у земних сімях намагаються прищепити любов до батька, не страх. І має бути відповідність, коли ти питаєш з людини, аж до останньої йоти, і я щиро думаю що це правда, а на томість не пред являєш такі самі строгі требування до себе, то знову, я кажу це слово, я не розумію це. Інша причина, яка спричинила винищення катар. Це "адаптаційна" переробка "старшим". У нас ця тема жодного разу не освіщалася, значить не буду торкатись цієї теми і я. Я означив щось, щоб краще зрозуміти, та не роблю тут прямих висновків, я хочу зрозуміти.

Я думаю в масі люди дуже добре приймали нове Учення, яке було світлом для них, продихом. Ніхто не хотів жити у страху. Це приймалося з радістю. Почитайте початок,

Я вже й не вірю що ці голубі вогники спалахнуть коли небудь коли посилаєш повідомлення. Може це нікому не потрібно?

Коли всі приголомшені були, неділю тому і нікому ні з ким не хотілося говорити, тоді у всіх проходила важлива внутрішня робота. Я чекав що всі пробачаться, так як це стосувалося всіх. Та сталося інакше. Догану висловили одному чоловікові. Це похоже якби інші встали у сторону, на високий горбик. Та послання було до того. Це погано дивиться.

Я бачу це по інакшому. Спроби знайти можуть оказатися не успішними якщо ми будемо слідувати по старому, хоч це може оказатись і не так. Та все ж, що я маю на увазі? Ми щось транслюєм у світ, безперестанно, в тому числі і наше відношення, наскільки ми самі проникли у ці тайни, чи можемо ми вільно, спілкуватися з іншими цивілізаціями, ця мова єдина, і там кожен розуміє кожного. Що ж в нас, Роман наприклад спілкується по російськи, тому що по українські хтось може і не зрозуміти. Нам доводиться перекладати з мови на мову, і навпаки. Не задіваючи нічиїх почуттів, та трансляція неосвоєності самої цієї космічної мови буде йти від нас, це буде накладати відпечаток на важливість сказаних слів, коли ми будем розповідати і доносити ідею. Та коли іде постійне навчання, а я як зрозумів іде, то це може швидко помінятися, там я думаю буде вже підтримка, неба.

Просьба до Олександра. Чи могли б ви розширити і конкретизувати це. Происходящие в мире события подтверждают это. Мы воочию видим как чужие мысли цынично сеют на Земле безнравственность, страх, агресию и злобу. Мені інтересно що б ви виділили з цього потоку, на чому зупинились, чому придали б значення. Якщо можна авторизуйте, звідки походять, ці думки, що сіють вище сказане вами. Чи не могли б ви по простому розгорнути ваші слова, адже якщо ви це писали значить це було важливим для вас. Бо сказане тільки означує, та не відкриває. Я вдячний вам, незалежно від того чи захочете відповісти. За слова, якими ви поділилися: Сын мой! Учись контролировать свои мысли, иначе чужые мысли будут контролировать тебя.

На книжному форумі. Я виписував дещо з книжок, то тут то там, що мені сподобалось. Ссь, коротке і втішне. Юрка Садловського. Львів. *** Батьківщина то збіг обставин землі і неба *** Вірш моїх дум Сум но Звісно *** З мови вся

Подібне питання ви задавали про ричаг, про енергоструктуру мозку. Ці два питання мені видались як ті що перекликаються, як ідентичні. Тому така відповідь. З пошаною Ігор.

Хочу повернути, майже втрачене, видалений у свій час вірш. Це не вірш якщо підходити строго, це уривок взятий із поеми, звучить як гімн, як удар блискавки по водах, життя. Я не обманююсь, не багато людей цим скористаються, як і книгою Світло любові. Та напевно є такі люди, кому це потрібно. Весна в кінці О цвіт в лиці Печаль висока і далека Там я - і сміх дощу Й дитячий кришталевий сміх І там любив я урочисто І рятувавсь і буду вічно Любовю й подвигом Ніщо вже інше Вернулася дитячість в серце! О запах волі! І навіщо Бог пише нестерпну нами повість... Мистецтво Бога: божевільне і безжальне, настільки істинне Поет є Бог один: не може кинути усім знайому думку за неї стягують з вершин Тому обвалює поет підхід глибин Мистецтво водить одиниць на стин і згин ...Як солодко я одірвався од припливів Під парусами у молитвах і сонцях Й ніким незнаний на нових місцях Закон удачі на безмовї вивів Нелад між серцем й розумом залий Любовю й простором не будь ніколи злий: Бог - Слово проліта, пора чіплятись Цей стан дитинний у тобі - вольнеє свято Як вітер знаки проявля на синім небі Із новим Словом - у нове життя! ...Один політ киплячих вирів! Із шкаралущ - ти з Богом вариш кашу Для радощів вповільнених китів що водять плавниками на льоту В ударах неба. Так простись на землях! Який захват краси і божевілля Ти міг прохавкати на рифах сидячи! Знімись, помчись, одчепися од прилипів! Обмацайся отетеріло - хто я? І дремени щоб світ не знав, де ти! Й не біг із путами мов дурень на підвох Коли на новім місці ти вже Бог ...Згадай, був час ти в море вирушав: Без рівної душі ревла душа Що аж скидалась як сирена в фіолеті І в бризках кобальту, і тим була поетом І хто б то знав в які літала далі Між дзеркалом і рідким задзеркаллям Верталась в світ занапащатись далі Але і блискаючи , як живий алмаз З - над хвиль й мертвіючих порожніх оболонок... О сонне царство, так би враз Я вам повів про справжню повість!... Та мудрість є що нам прощатися Бо одне слово принесе, як птах Новітній темп, новітнім царством Що там Земля! Зі словом прощатись тяжко Бо доганяють вічно мертві... О зорі, зорі! Срібні блискавки Знімають моментальні знімки Аби всевидячі верхи дубасили по нас З утрамарину верфів Клепаючи вогнений наш ковчег Спасіння обраних! О Сонце! - серце світу, світла фокус Ти срібні ниті всі звело в мені Аби світів розсипчастий рукопис Скріпився серцем і на водах заяснів Так бахни серце І прольється мудра ніжність А срібна музика найтоншої струни Мов світу не прийма, а світ її Струмить, прекрасна і байдуже Велично щедра - в механічну пєсу Де персонажі заводні; о небо Чи музику в силки земні завести?! Це генії у нас: готуймо серце Що нас почують та не зрозуміють Так цілі дні і розсіваєш ніжність Мов пяниця - любов її фериент Ігор Шевчук. Уривок з поеми.

Можливо ви не це мали на увазі у свому запитанні. Коли ви сидите, а потрібно встати і піти, допустим за покупками. І ви думаєте при цьому, пора. І все ж не йдете, та за мить та сама думка а можливо без всякої думки і ви встаєте і виходите. Похоже ви передаєте чомусь, або комусь прерогативу до виконання. Ви це мали на увазі?

Велика зала, просторна і висока. Стеля сходиться у одній точці. Тому що це піраміда, чотиригранна піраміда. Це похоже на замок,, хоч із зовні я не знаю вигляду. Конструкції бокових ребер,це масивно витесані деревяні балки які десь в височині сходяться в одну точку. Площини бокових сторін теж дерево. Підлога тільки віддалено похожа на наші матеріали із каменю, я не знаю цього матеріалу. Є світильник, який запалений, є також камін у якому горить багаття. Світла вистачає. Освітлює постать молодого хлопця біля каміна, так, ніби чекав, побачивши мене полишає камін і підходить ближче. Він поводиться впевнено, так ніби знає мене, не розглядуючи, просто дивиться в очі. Я ж його не знаю. Чашки біля каміна. У тебе є чай? Він співчутливо дивиться, чай є, та тобі від нього гірко стане. Ми так і не сіли, біля цього каміна, не поговорили, я так і остався в невіданні, та хлопцеві видно було відомо щось більше. Може йому вистачило цього, подивитися, перекинутись кількома словами які я не зрозумів. Цей сон, він був не зараз, це давнішній сон, смислу всього проісходящого я не зрозумів, хоч намагаюсь досі уяснити собі.

Ця мельком висказана думка немає продовження, немає привязки до мозку, до центрів, до точок зєднання, восстановлення правильного зєднання. Що ми маєм, на що можем опиратися? Гіпоталамус має єднання з першим енергетичним центром, тобто він має це мати, тому що його може не бути. Чому? Перший енергетичний центр знаходиться в основі хребта. Всі нижні енергетичні центри енергетично і канально зєднані з Землею, потік енергії з низу насищає їх. При зєднанні гіпоталамуса з першим центром організм отримує безпосередній доступ до енергії високих частот. Чому це так важливо? Перша енергетична оболонка розвивається сумісно з розвитком, ростом тіла. Це сущностне тіло. Це саме перше енергетичне формування, воно більш звязане з фізичним тілом. Вона впитує в себе повну залежність особистості від умов існування і можливостей впливу зовні. Ця оболонка проявляє основу свідомості і степінь його розвитку, формується вікові критерії, заложується нравственний стержень. Створений звязок: гіпоталамус - перший центр дає можливість розвиватися разом з вищими енергіями, тобто не одна земля має вплив на формування. І тоді це буде обумовлювати повноту цього шару (слоя), Найтонше покриття його. Які ще точки опори ми маєм, тобто що ми знаєм. Гіпофіз, епіфіз, гіпоталамус мають мати зєднанні між собою. Що ще нам відомо? Що гіпофіз знаходиться не на своєму місці, він опущений і занімає не своє властиве положення. Що ще нам безумовно відомо? Полишаючи розвиток наступних енергетичних тіл і відповідних силових центрів, що зєднують тіло з енергетичною структурою, перехожу до окремо виділеного питання, що вирішується як майбутнє для людини. Це вірне зєднання по взаємозвязаному ланцюжку, це сердечного центру і розуму, або по іншому предназначеної для цього структури мозку. Приведу видержки із Послань які можуть нам щось помогти зрозуміти. А ранее была дана возможность земному человечеству иметь точную иннформацию, хранящуюся в поле Земли. Имея доступ к этой информации, обо всем происходящем на планете, человечество имело право выбора, имело право самостоятельно решать многие задачи. И мозг человека предусмотрен для этой связи, имея отделы которые позволяли получать знания в чистом виде...было цель тех кто убедил человечество в ненужности этих связей и образно говоря нить оборвалась....вернуть утеряные связи. Можно ли обмануть людей если бы они имели точную информацию, беспристрастно. Человек на основе увиденого может анализи - ровать, но в памяти остается точный ход событий. Дешифратор был в мозге человека, как возможность познания истины, но ныне он смещен и не работает по своему предназначению. Смещение произвело и отрыв от связи с Творцом.Лишь немногие люди сохранили связь благодаря точной работе многих отделов.... Необходимо найти то место в котором ныне пустота, при помощи древних практик активизировать важные участки мозга и главное знать чего вы хотите. Я багато випустив, роботу центрального каналу, інше.

Кажуть немає таких людей, не може бути, приводять безліч прикладів усупереч, яких досить і які завжди напідхваті. Церкви якщо й кажуть що є, то кажуть нема. Бо їхнє є це не в нас і не в наші часи, це завжди треба слідувати в могили давніх, і тим вони кажуть що це не можливо. Хоч і давні часи можна побачити двояко, можна побачити так що ти забудеш про всяку віру в прекрасне і нічого крім вбивчого мученичества ти не почерпнеш, можна побачити інакше, що все це є, як і було, і є зараз. Що є чистота, що є невинність, і хоч ці слова не так часто промовляються, Слава Богу, бо інакше вони б стерлись. Та є вони, і чистота, і невинність, і це можна побачити що це можливо. Коли я вперше побачив то я не знав що думати і зупинився. Хто переді мною? Невизначеного віку, їй можна було дати і тринадцять років і набагато, багато більше. Йшла дівчина назустріч. Світлий плащ, вже по сезону, та сонячний був день, теплий. Мир огортав все навколо, чим ближче приближалась вона і я забув про все на світі і тільки лиш дивився. Хто це? Невже Богородиця прибравши таку подобу, іде вулицями міста? І я це описав. Бо що дивно, люди теж відчували те саме, і всяка турбота і спішність їх, все помінялось, і гамірна, до того, вулиця раптом змінилася. Усмішка світлої юності. Вузенький тротуар, маленький хлопчик. І мама що вела його за руку. Та йдуть собі неспішно. Весь тротуар, вся вулиця їх. Йдуть, та про щось перемовляються, поглядують один на одного. Хотів їх обійти, та поглянувши уперед повернувся. Позаду теж, притишили ходу. Ніхто уже нікуди не спішив. І утворився коридор в який ніхто не хтів вступати. Неспішно і спокійно в його вступила дівчина. Вона ішла назустріч і усміхалась хлопчику, ледь голову до нього нахиливши. Так світло, й чисто, що погідня подружня пара й зовсім зупинилась. Так і пройшла повз кожного - ота усмішка.

Пробачте. Відповідаю на запитання. Одразу після прочитаного, а я переписував, так мені краще думалось, доповнив ряд. У ряд слів земля, вода, воздух или ветер я добавив вогонь. Побачив одразу трикутник. Було дивно, вода, повітря, вогонь, вони безформенні, вони можуть тільки наповняти форму, а вогонь той взагалі проникає крізь всяку форму. Одразу ж виникло ще кілька трикутників, вони були в розворотах повертались щоб кращебуло видно що це не піраміда. не складові сторони піраміди. У цьому ряді слів лише земля має форму. та якщо вважати землю як одну з першоелементів творення як стихію то це теж напевно буде вірно і для землі. Бачив ще квадрат, можливо куб, та тут я вже не впевнений бо все рухалось із право на ліво на свєрідному екрані, а там уже темніло при самому краю і я не вспів розгледіти. Все відбувалось швидко і реагувати приходилось миттєво. Було відчуття якщо збільшити швидкісь думки, щоб вона поспівала за баченим, то образи виникаючі на екрані відповідали би на запроси думки. А так, як я зрозумів. це складові частини енергоструктури душі якщо можна так виразитись означених чотирьох слів. Причислити виникаючі образи до тої чи іншої стихії не вдалось, не поспівав. Повністю побачити енергоструктуру, навіть не задавав собі такої мети, питання стояло чітко, які геометричні фігури представились. і умова була не задумуватись, не включати розум.

Вспомните важные ключевые слова, на которых как на столпах духа держится этот мир. Например, свет, любовь, вера...можно продолжить...можно вспомнить свои. Возможно ли словам придать форму. или облечь их в форму? С чем асоциируются у вас важные слова? Попробуйте в медитации облечь слово в форму. найти асоциации, если возможно идти дальше, то и цвет. Попробуйте изобразить то что получилось. Віра. Багато точок світла розкидані у просторі то тут то там, дотягуюсь до них кінчиками пальців, і від точки протягується світлова нитка. Ці притягнуті тонкі світлові ниті міцніше якорних канатів, це те що зрозумів, це те у чому вже не сумніваєшся. Це спокійна впевненість. Другий образ. Іде хлопчик по дорозі, тримається за руку. Ідуть двоє. Інший це батько. Це не земний, не фізичний батько, Це Отець. Любов. Це запах червоної троянди. Це свічечка запалена. Це насіннячко закинуте у сердечні покої, це могутня сила. Ще був образ. Від серця світлий білий струмінь у верх, чи то навпаки,із верху. Любов, це те що по справжньому хоче кожна людина, хоч може і мовчить про це. Кажуть є три сестри що уособлюють собою віру, надію, любов. Та кажуть що найвища і з них любов. Лиш без надії, вона не прийде. Нам говорили що енергія Саваофа, це могутня енергія чистоти і невинності, отже любов є невинність, вона ж і є чистота. Любов це сукупність усіх досконалих якостей. Світло Це динамічна форма еноргії що наповнює собою простір. Світло несе у собі творчі замисли і їдеї. Завдяки світлу вони приходять у наш світ. Світло спосібне оплодотворити любе життя, дати імпульс. захистити, підтримати, розвинути, направити, зробити ясним те що було незрозумілим, і завдяки світлу воно робиться кришталево ясним. У світло можна вложити образ нескінчених просторів. відділених порогами, де існують і розвиваються безліч світів.

Прийшов якось чоловік у чорному, до нас до дому, хоч його ніхто й не кликав. Та знайомий був з батьком, вважав що можна і без запрошення, даремно вважав. І нарушив мир. Про щось розмовляли, чоловік поглядував, на нас, дітей, потім заговорив за нас. Як то ми сміємо до батьків на ти і почав переконувати, що треба звертатись на ви. Чоловік пішов. І через деякий час батько нас зібрав і обявив що від тепер треба звертатись на ви. Ми не могли зрозуміти, тут же наперебій почали доказувати говорити, що треба на ти. Що то тільки до чужих на ви. Тільки не помогло це. Брат здався одразу, самому молодшому був рік, і його це не стосувалось. Я почав доказувати, що це неправильно граматично, бо його не два, не кілька. а один. що то тільки коли багато то на ви кажеться, а якщо один то треба на ти, кажу що нас так в школі вчать. Тоді він почав говорити про пошанування, про повагу, та ми ніколи не робили прикрості, ні батькам, ні будь кому іншому, і ми не розуміли це. Тоді попросили пояснити. Коли я говорю до брата на ти, то це ясно, до друзів теж. А в чому ця особливість, в чому пошана? Що він таке зробив? І ми просили розповісти, в чому полягає повага? Він путано почав щось обясняти що ми так і не зрозуміли. Я опирався два місяці. Я намагався підібрати такі звороти, так зложити слова в реченні, щоб там не було ти, бо я слухався тата, та не було там і ви, бо не міг ставитись до нього як до чужого. Тато таки дивувався моєї винахідливості, та перейти змусив. Від тоді у нас ніколи уже не було тої ранішньої близкості. і я замкнувся у собі і був один... Зараз, я більше звертаюсь до людей на ви, я уникаю іншого зверненя. Деколи, це коли я бачу в людині дорогоцінність. щось таке, до чого не можна лізти без запрошення, куда не можна вторгатись. Деколи це коли ставиться межа. коли я захищаю себе. до сих пір. не дальше. Найчастіше до мене звертаються на ти, та я не придаю цьому дуже вже значення, я розумію. немає там близості, немає і розуміння, це просто умовна форма звернення, бо ж має якось людина звертатися до людини. Більше в мене не було ні друга, ні знайомого, ні якоїсь іншої людини де могло проявитися те заборонене ти, яке я мав коли промовляв до тата.

Тому що я спершу думав так як ви. Тому що це я запропонував вперше взятись за руки, також висловитись кожному чому він тут, незалежно від поставленої задачі групи що зібралась, вона може бути відомою, тому що я теж пропонував взяти в круг тих що живуть далеко, тому що мене теж відділяє пятсот кілометрів від Києва. Мене одразу поправили. Я говорив що були два послання. Були сказані слова - возьмитесь за руки. Тому що розглядалась ситуація побудови круга світла в загальних медитаціях, а це означає, незалежно де людина знаходиться, там задається тільки час, початок роботи. В таких умовах не можливо проконтролювати ситуацію. Тому що говорилось що це дуже древня практика, Тому що Єлена описувала у цій історії, коли Правительниця вела свій народ в гори вона збирала круг, і вони чекали на недостаючу людину, і не могли відкрити круг без неї, тому що ми не володієм даром телемисленої комунікації, ми не відкрили у собі цієї здатності, тому що ця практика таїть в собі багато сокровенних тайн, тому що необхідно зустрічатись один з одним в цій роботі не як початок перед обговорення теми Космічного Алфавіту, хоч і це можливо і прийнятно, тому що це те що ми так і не зуміли відкрити, інкше не було б цієї перестороги віід Семена, не було б речей про які тяжко згадувати. Тому що багато що могло пройти по іншому. Тому що коли дають рекомендації і поправляють, коли ти невірно думаєш то це заставляє вникати у це. На жаль ми не змогли цю роботу поставити вірно. Не виявивши одне не можна перейти до другого. І ми застрягли на початковому етапі не розвинувши його і обявили вже це освоєним, що в дійсності не було. Не було рвіння.

Благословенно все, що руйнує перегородки закритого серця. Все. Що подвигло людину глянути саму на себе і жахнутись, Деколи правда приймає страшний вид. І не треба обманюватись, адже ми нормально розмовляєм, спілкуємся з людиню що споживає мясне. Але це культурна, вихолена людина, і ми відносимся до неї спокійно. у нас немає ніяких застережень до неї, що можливо за один стіл з такою людиною і не слід сідати. Ми називаєм це нормально, ми називаєм це цивілізація. Але це ці цивілізовані, вихолені, культурні люди подвигнули до того що появляються ті, показ яких і їхньої роботи жахає. Це по заказу тих існуть інші. Благословенно все, що руйнує перегородки закритого серця. І та капелька крові що можливо упала із серця в цей момент, можливо принесе щось. Дуже важливе.

Я не хотів би щоб підміняли поняття. Для цього як мінімум треба прочитати оригінал, про що мова йде. Що рекомендації були дані на живу фізичну присутність, інші не можуть участвовати в цьому, не треба заперечувати слова Учителя. Це про створення круга світла. Ця робота направлена на інше, вона не носить характер загальної медитації. Мова йде лиш про тих хто може знаходитись в кругу, високі требування видвигаються при цьому людина може виводитись з круга як та що не зможе передати імпульс світла по кругу, бо на ній переривається рух світла, про це мова йшлась, а ви говорите про інше, Я не говорив цих слів, і виводів які можна зробити, "Регулярно участвовать в общих медитациях с остальными членами группы, в том числе в медитациях по созданию круга света." Мені гірко від цього бо мова йшла про рекомендації Учителя Христа, які були дані.

Тут випущено важливе, те що давав Учитель Христос. Тут його зовсім нема. Це робота, в тому числі створення енергетичного захисту шляхом створення круга світла. Учитель указував за необхідність цієї роботи. Для цього необхідна фізична присутність усіх. Якщо памятаєте, починається, возьмитесь все за руки... Ця робота рекомендувалась проводити постійно і зустрічі мали носити регулярний характер. Саме слово утворення круга світла це багато значить. При цьому утворений круг світла вирішував не тільки задачі захисту і утворення сили, він несе функції і ширші. Якщо регулярно це проводити, враховуючи рекомендації Учителя Христа, і ввести це в правило, то можливо багато пересторог і несподіванок можна уникнути. бо вони будуть явно видимі. Ця рекомендація була дана як окреме завданнння. Умовою була постійність, регулярність. Працювати в кругу і з кругом мали тільки вібраційно сумісні люди, тобто які мали рівні характеристики. Ті які не досягають цього рівня, вони виводилиссь з круга. Утворенню круга світла було посвячено, виділено два послання. у останньому посланні були дані обширні і в одночас деталізовані рекомендації. (Напевно закон дисципліни торкається і цього)

Я теж прочитав цей текст. З наскоку не вдавалось, охоплював його старався енергетично вникнути, одразу відштовхувало. Потім прочитав щось дуже розумне що ви написали в ответах на вопросы Сергію, як відповідь на його питання, також ваш сон про жовту ріку, ситуації торкались, та сон це ширше. він виходив далеко за рамки і охоплював багато. І тоді я зрозумів що треба це прочитати. У нас теж кажуть про жабу, тепер майже перестали говорити. У нас це не звязують безпосередньо з грішми, хоч це логічно випливає з багатьох ситуацій. У нас це більше повязано з задухою, хворобою, коли людина вдихає і їй не вистачає дихання, вона вдихає що разу глибше, як на великих висотах у горах, легені наповнюються, а кисню у крові, енергії що поступає до найтонших тканин що омиваються кровю, нема. І людина задихається. Це питання дихання і кровотворення. Та ви придаєте цьому тільки один смисл. Цього торкався І Мікао Усуї. Той що сидів на горі Кураяма в медитації, хотів навчитись ізціляти, руками. В небо летіла лиш одна думка. Це приведу із вірша. Я увижу во сне хризантему Тонкий изыск японских гравюр Я продолжу поэмы творенье В ней реальность продолжится в сюр... Я увижу дымок Фудзиямы Кимоно, и сверкающий снег самурая, мальчишек, экзамен Шок вопроса - и мощнный разбег... Параход из Киото в Чикаго Богословские ночи и дни И отчаянье вместе с отвагой И дорога на взлете в зенит Монастырский развернутый свиток - Здесь Исса посвященье прошел Как руками лечил? Без ошибок Эти строки монах перевел И застыл пораженный ответом - Нет сейчас тех людей на Земле И пошел за сияющим Светок так как Дух ему повелел... Только прямо... вела его воля к победе ... И святая гора Кураяма на вершину его подняла Три недели и днями и ночью повторялся летящий до звезд тот запрос что оформился точно Научите! Как делал Христос.... На його голову звалився ливень блискучих знаків і символів і потік світла. Він почав лікувати людей, він ходив по самих бідних кварталах, ізціляв руками, намагався передавати людям це знання. Потім ішов дальше, гроші за це він не брав. Потім він повертався і ще раз обходив місця де побував, він хотів побачити чи є зміни у людях, як вони почали жити після, чи вони змогли розвернути своє життя, чи використали дане. Побачене засмутило його, дуже. Люди виліковувались, ставали здоровими, здавалось основна перепона подолана. Вони вже не могли списувати все на неміч і на біди. Та проходив деякий час і вони знов впадали у омут, і остававшись здоровими, з руками і ногами, вони так і не змогли нікуди піти. І біди і убогість і нищість що зникали з їхнього поля зору, зновуповертались до них. Лиш одиницям вдавалося вирватись. Мікао Усуї був безмежно радий за них, хоч вони, що все це було не даремно. Тоді він змінив тактику, він рішив що люди мають платити. Він думав що основна причина в цьому. Я це не оцінюю, я не кажу вірно це чи ні, я просто розповідаю історію. Учні його в подальшому, вони прийняли це як непреложний закон. Вони не хочуть провіряти, ну що ти хочеш знов іти таким тяжким шляхом, Мікао його пройшов, він його показав, прийми. Там була помилка. Та почасти це і правда. В чому помилка? Люди жили в крайнє важких умовах, оточуюче середовище гнітюче, перед очима лише одні образи бідності, хворіб і нещасть. І вони не змогли вирватись з цього, і знову потонули. І в цих одиницях що змогли це зробити, і яким він так радів, бо бачив в цьому оправдання своє, що все це недаром і не пропаде. Мої друзі, рейкі, вони прийняли це за основу. Та деколи вони взриваються, з чимось не згідні і говорять від себе, вже не опираючись на авторитети. Та як доводиться тобі плати, ну хоть не жалій. І тут вони правдивіші за всі виписані ними схеми. Мені видається це таким простим, ну це таке ясне що я навіть не хочу про це говорити. Я підчиняюсь цьому простому, мені так добре. І в силі остається біблейське про ту вдову що кинула дві лепти на вівтар, це все що вона мала, хоч інші кидали і більше, та небо помітило цю вдову. Та все ж можлива багата людина умовно кажучи, кидаюча динарій на вівтар, тільки таким способом може виразити свої хороші наміри, поривання, може це єдине що він може зрозуміти на даний час, якщо це не від гордості, якщо він не озирається на ту бідну вдову що стоїть поруч, порівнюючи себе, якщо це щиро і по велінню серця. Хоч мені більше припала до серця ця вдова, і це по багатьох причинах. Я ще у всьому цьому бачу і інше. Є ріка і є стоячі як з одної сторони ріки і є ті що стоять по іншу сторону ріки, ті що перейшли, і є ті що стоять у водах і не рішаються перейти. Ті що ходять в нових образах, це ті що перейшли Іордан!

І самим похожим, що не робить різниці між ними, чи це храми Франції, чи у маленькому містечку де я живу, і навіть!, у Михайлівському де били у дзвін коли на майдані почали бити людей, усюди, дають руки для цілування. Не треба. їхати у Францію щоб побачити те саме що є у нас. Може це втеча. А може я щось не розумію.

Та сама Франція, ви там були, ті самі храми, та сама напівтемрява, і щоб стало хоть трохи ясніше вони відкривають двері навстіж, і потік світла вривається. Священник посередині зали розкриває руки, ніби для обіймів, може він щось пригадав. Двері відкриті для перших відвідувачів, широкий жест відкритих рук, заходьте! Першими відвідувачами оказались ви. Ви стаєте у центрі храму на вас падає світло, На маленьку групку людей, Це вукзькі готичні вікна пропускають світло, воно заломлюється проходячи крізь скло, міняє колір на світло зелений, насичений променями інших кольорів і падає вам на голову. Ви вслухаєтесь і відгомін минулих часів доходить через століття. Помічаєте дощечки, щоб ставати на них, на коліна, щоб не відчувати холоду камяної підлоги. "Цивілізація" Підходите, стаєте на коліна на цю дощечку, хочете щось відчути. Це ви розказували. Що відчували. Де до сих пір застивша мука старих часів не покидає храму. Так, пригадалась ваша розповідь. І самим кращим що там було, в цій історії це відкритий жест руками, усмішка на лиці, це свтло відкритих дверей і засклених вікон. Та його так багато там надворі, на відкритому просторі. Там більше.

Це так скоро не буде.

Вновь задание. Вспомните любые три вида гнометрических фигур, попробуйте представить их перед собой одну за другой на равном удалении. То есть перед вами перед вашими глазами на равном удалении вы выстраиваете эти фигуры. попробуйте удержать эти фигури в фокусе своего воображения как можно дольше. Если трудно то уменьшите количество этих фигур, если опять таки трудно. нарисуйте их на бумаге и внимательно посмотрите на свой рисунок и после этого повторите задание. Это пока все. З великим трудом мені вдалося розмістити три фігури для цього довелось використати дані рекомендації. Та йдучи по вулиці у своїх справах я робив це з легкістю, і не раз, а коли сідав за стіл то так легко не виходило. Це білий куб, світлове кільце, і світловий білий шар.