Gajavata

Була собі рукавичка. Хтось загубив її прогулюючись лісом і вона лежала на снігу. Звісно це казка, а у казкі все можливо. І маленькі звірятка вподобали собі цю рукавичку і поселились. І подумали, в самий раз вона.нам. Можна жити. І затишно, і тепло, і місця вистачає для всіх. Вони подумали що це лісовий бог зжалився над ними цією холодною зимою, і подарував таку оселю. І коли тихенько стукали інші маленькі звірятка, у яких не оказалося дому і їх пускали і всі поміщались. Так було, і всім було добре. Ви знаєте чим закінчилась ця казка. Медвідь позарився на маленьке лісове добро. Вистачає простоти.

Невидимий чутливий камертон, він співвідносить усе з великою швидкістю. Слова що промовляють, і їх доводиться чути. Йде безупин - ний обернений звязок Як дитина, що десь там, в глибині. Ну що ти візь - меш з дитини. Дивиться із середини, мовчить. Якась скорбна дитина мені попалась. Нікому не дорікає і не радіє. Дорослі, взявшись за руки пускаються у танок. Хтось вигукує із сміхом, ну подивіться, хто з нас діти? Мов діти. Це істотна поправка. Не хочеться бути мов. Ця недрладна картинка зітреться із памяті. Дитина лишилася ненагодована. Що таке правда? Яка вона? Вона не моя, і не твоя, і не його. Такої правди у нас ще не було. Мені хочеться щоб утвердилась правда на землі яку ще ніхто не чув, яку ще ніхто не знав. Це буде єдина правда. І ти і я, чи хтось інший, почувши, не важно про що вона скаже, але кожен хто почує скаже - так, це вона, це правда.

...Они верили искренне и чисто, они знали что всегда над ними будет Свет...

Існує закон карми, і він непреложний і діє. Існує казка про ягнятко і вовка. Ясно, що буде думати вовк про закон карми. Він підведе свої дії та під цей закон. Питання. Що буде думати ягня про цей же закон?

Як практичне начинання. Пропоную школу для найменших. Виникне можлива ситуація. Діти будуть приходити інші. Ті що викладають, вчать, виховують повинні відповідати новим, розширеним можливостям. Це вже повинні бути Богореалізовані люди.

На основі даного нам, що у останньому Посланні. Пропоную провести медитацію. Ціль медитації, напрям - виявлення, привлечение (хай буде і це точне слово) сили. Запрос на отримання сили, впевненості, ясності, несокруши - мості, розуміння правомочності, своїх дій і їх крайньої необхідності. Видержки із Послання що допоможуть сконцентруватися на побажанні цього. ...Мы работаем чтоб обрести силу особого качества... Еще раз повторю: человеку дана сила, сила управления этим миром. Но использовать эту силу в полной мере могут лишь свободные люди, обладающие способностью различать и имеющие знания обо всех процесах, понимающих в чем суть жизни, и в соответствии с этим имеющие новое мировозрение и понимание мира... Теперь подключите к работе девятую чакру, и вот тут Я обещаю помочь.. Медитацію можна провести разом якщо є така мжливість. Можна провести індивідуально, перед тим обєднавшись подумки з усіма. Наприклад уявно узявшись за руки один одного, утворивши коло. Це можна робити самітньо, одному, якщо так потребує душа. І хай сила. Прийде до кожної людини що має у своїй душі благі начинання.

Дякую Руслан!

Дякую Наташа, це коротке і є повністю.

Велике, велике спасибі!

Було висказувано двічі, про неправильний вибір при обиранні президента. До часу це вірно. До якогось часу. Та було завіряння що в разі обирання він продасть, позбудеться всіх своїх підприємств. Що тоді? Я хочу сказати що по багатьом причинам, навіть не відміченим і які пройшли непомітно склалась така можливість. Без Кличка багато що би не сталось, і не відбулось, як і без лідера "Свободи". Тимошенко багато пережила, вона іншим способом боролась. Лозунг проти, проти олігархів не міг бути дієвим, бо має бути ясно викристалізовано і показано сила іншого. Ольга Богомолець?, навряд чи вона задовольняла усім требуванням, які предявляють люди людині що балатується на таку посаду. Та я голосував за неї.

Став частіше чути музику в собі, деколи це хори. Хоч це не так часто як хотілось.

Російська душа похоронена її нема, наглухо закрита державністю, церквою. Голосу її вже ніхто не чує. Немає доброго молодця що вийшов би на битву у чистому полі. Забарився Деміург , та прийде. В гніві, ударить, розкрошить цей саркофаг в друзки, визволить душу.

Рух утворення був проти часової стрілки, можливо це має значення.

Бачив один виток кола який утворювався. У вихідній точкі, з якої рух утворював коло, кільце не замкнулось, перейшло на інший виток, меншого діаметра, після цього рух зупинився. Нижче було щось схоже на біле поле яке займало все поле зору. Це була горизонтальна проекція, вид з верху, але не статична а в русі, в момент утворення. Це коло виток і біле поле під ним займало все поле зору. Поки що без пояснень, тільки те що бачив.

Мені хочеться висловити одну думку, мирно і в рівноважності. Було написано художні твори і трактати. Куди ідеш? Камо грядеші? І чоловік там показаний вопрошаючий і шукаючий, а значить не позбав - лений віри. Торкаючись релігії, те що я бачу зараз позбавляє людину віру у себе. Є, той хто дає. Даючий дає, і є той хто не має. Є простягаючий руку для цілування, і є той хто цілує. За те що той дає, тому що не має. Існує таїнство Євхаристії. Після здійснення цього - Христос у людині. Після цього до людини треба ставитись як у якій міститься Христос. Так дивитися на неї. Після цього людина має. Тоді чому знову повторюється. Є той хто дає, і є той хто немає. І знову людина в священницькій рясі простягає руку для цілквання. Перед Богом усі рівні, то хай воно так і буде. Бо недобре це діло, думати про людину, як ту що немає.

Так, вона дійсно відбулася. Щоб описати це коротко і щоб усе було зрозуміло і щоб хтось це зміг прочитати заінтерисувавшись, а не просто пройтись поглядом і відложити не дочитавши, це трудно.

Кілька годин з Висоцьким. Я хотів перевестися із Львівської політехніки, геодезії, у інший ВУЗ. Шукав астрономії. Хоч це було і там. Де вчився. Один із нас таки спромігся на це. Єдиний. Анатолій. Він став викладачем у цьому ж інституті. Згодом захис - тився по визначенню траекторії Марса. По матеріалам Вікінгів. Американці вільно розміщали отриману інформацію від своїх супутників, нашими даними від так і не зміг скористуватись. По не відомо від кого і для чого засекреченості. Зараз він професор... Маючи обмаль грошей, знав назад не вистачить, я таки поїхав. Поїзд майже порожній, та я не один у цьому плацкарті, ще один чоловік увійшов. Двоє. Сухо поздоровашись він вклю - чився в мовчання. Кожен думав над чимсь важливим для нього. Потім таки він не витримав. Здивованим щирим голосом поінтерисувався, чому я вдягнув галстук? Його це дійсно зацікавило і він чекав відповіді, коротко висловивши що він душить, і не дає можливості вільно дихати, і що все це по моїй волі. Я послабив вузол, потім визнав його слушність, потім зняв його. Він спостерігав чи не зроблю я відповідну дію далі, вікно було відчи - нене. Та я хотів робити самостійні рішення, таки лишив його. Потім коротко представились, розповіли куди їдем і зачим. Він сказав що прибув у Львів єдино співати свої пісні, він хотів виступити у Львові. Мені дали двадцять чотири години щоб виїхати. Більше він нічого не говорив і не пояснював. Я теж коротко розповів що я хочу змінити. Що визвало причину моєї поїздки. Більше ми не говорили. Кожен думав про своє. Вже майже ніч. Він натягнув простиню, як полог, від кінчиків пальців ніг аж до самого підборіддя. Тіло витягнулось як струна, очі відкриті, задумане лице... Галстуків я волів більше не носити... Перевестися я не зміг. Побувавши у кількох навчальних закладах Києва, Харкова, марно намагався доказати потрібність переводу і зміни напряму навчання. Та таки добре що мені відмовили, як я бачу. Львів це дивовижно прекрасне місто. Це навчання мені багато дало. Багато людей, надзвичайних, цікавих. Та зараз нове входить в світ, нове знання, яке не знайдеш ні в одному посібнику по астрономії, чи космології. Нове мислення, нові відкриття. Це проект Восхождєніє.

Із поеми "Цар Духу" Ігор Шевчук. Давній предавній час коли були разом усі. Поет (співає) ...Україно, зоряна трава Чи ти небом сієш, сієш зорі? Чом ти серце з серцем не говориш? Де твоя небесна голова? Хилишся на часових просторах Не летиш у думці проти вітру Дай я сльози з серця твого витру... Отряхну від тебе тьму і прах Україно, зблиснемо смерчем Світ здригнеться від осердя мислі...

Це буде продовжуватись. Майдан. Хай в іншому виді, це дістане інший напрям, розвиток інший. Ніхто не буде сміти заганяти людей в загони. Релігій, церков, конфесій. Ніхто не буде причисляти, зирко дивлячись по сторонам чи не посягає хто бува на "моє." Люди не стадо. Будуть шукати важливіше, що не зможуть дати церкви, люди вийдуть за межі, в які їх намагаються поставити і загнати. Люди візьмуть відповідаль - ність і одержать підтримку, Будуть шукати глибше і не лишаться самі. Про вибір. Нові цінності входять в світ. Це на рівні слова, на рівні душі. Ніхто не зможе перешкодити душі прийняти їх.

Церква це інституція що висловлює істину, та на потребу собі. На збереження інституції влади. Укоряючи людей, представляючи перед ними потребу у покаянні, та сама себе називає святою. " А коли тебе закликали в гості, не сідай на передню лаву..." Закликаючи людей смирятися і до послуху сама не виявляє цього. "Ви ж не називайте себе учителями, і отцями себе не називайте, бо один в нас Отець, небесний..."

Це надзвичайно важливі повідомлення! Багато що уточнюється, відкривається по новому. Багато напрямків потребують самостійної розробки, вивчення. По новому. Наприклад знання Землі - Ма Гея. Сама історія, суть подій. Все це дуже, дуже інтересно, і дуже важливо!

Нас помістили у світ, та ми ще не доказали що достойні у ньому жити. Для світа все має однакову вагу. І людина, і пташка. Світ не розставляє ієрархію живих істот по їх важливості, значимості. Для світа все цінне, все одинаково вартісне, потрібне. Тільки ми, ошукавши себе, особливо не задумуючись, кинули собі під ноги тих, кого посміли назвати нижчими.

Є невідповідність. Поняття Дух появляється згодом. Первоначально його не було. Сотворена Душа. Як цільний енергетичний комплекс самоусвідомлю - ючої енергії. Та на якомусь етапі появляється поняття Дух. Душа воплощається згодом входячи в лоно матері у новонароджене тіло, або якомусь часі після народження. Ми це називаємо подільністю Духа. Дух залишається в вищих сферах виділивши частинку себе для еволюції. Поперемінно ми називаємо по видимому одну субстанцію то дух, а то душа. Поняття монада взагалі не виявлена нами, і в загальний опис не входить.

Лиця. Площа, поблизу бібліотеки ім. Стефаника. Швидким кроком чоловік розрізає простір, переходячи площу, периферій - ним поглядом помічаючи трьох. У помятих костюмах, видно провели ніч без сну, щось емоційно обговорюють. Ти чого не здороваєшся? Чоловік, уже пройшовши значну відстань обертається і вже зупинившись: добрий день вам, ледь усміхаючись. Отак, задовільнивши якусь свою тільки їм зрозумілу сатисфакцію поглядом відпускають чоловіка. Я волів би щоб у мене не вривались, так як і я не вриваюсь ні в кого. Та бажаю вам всього доброго. Та добре вже, добре. Чого ти? Вони як по команді піднімають правиці - і тобі всього доброго.

Не знаю. Я ще не дійшов до щастя. Я тільки дійшов що світ дивний, дивовижний, мудрий, таємничий, глибокий, безмежний і вічний, спостерігаючий, милосердний до людини, терплячий, усміхающийся, люблячий, Хоч в це не завжди можна повірити.