Gajavata

Бог помнит человека, человек забыл себя. Человек потерян, он забыл самого себя, на ближних смотрит как на свою проекцию. Ищет в нем помощи, ищет, за кого бы зацепиться, оправдать свое убожество. Блуждающие тени земной преисподней круглосуточно рыдают, сами того не зная. Оплакивают себя и ближних и в них весь мир. Лицемерно улыбаясь, притворяясь счастливыми и радостными, наедине кусают губы от отчаяния и готовы наложить на себя руки.

Все це неправда. Умом Росию не понять. Неправда. Одна слезинка, маленького ребенка не стоит целого мира. Це неправда. Мы рождены чтоб сказку сделать былью. Обман усе. Більше слів не осталось. Повернеться творящий вічний Дух, він восстановить правду. І все, що восставало протів життя, знецінювало, зводячи повноводний потік до обмілілої і пересохлої річки буде зметено.

Видно я пропустив. Про що йде мова?

Чи мали можливість подати відповідну просьбу дельфіни? Коли у них не було цієї можливості це можна було зробити сумісно. Чи мав можливість подати відповідну просьбу за допомогу що подали ми, світ тварин? Коли у них не було цієї можливості ми! могли б це зробити за них. Адже вбивства тварин продовжаться. По всій Землі. Заради споживання, бо ми виробили відповідну реакцію організму на задоволення. Церкви оправдовують це і на Пасху далі освящають кошички з хлібом і ковбасою. Ніскільки не задумуючись що це не сумісно з правом на життя. Кинули собі під ноги світ тварин, оправдову - ючи це словами із Книги - владичествуйте. Оправдовують, провозгласив- ши себе всупереч вчителями і отцями так назвавши себе, хоч їх просили це не робити. Не задавши жодного запитання що неодмінно задала кожна мисляча людина, закривши все і законсервувавши, бажаючи зберегти те, що скамяніло. Та навіть у природі все розумніше і нема вічної зими, і підчиняючись законам чередування і оновлення на зміну приходить весна провозглашаюча, літо з його плодами, осінь із збором цих плодів. .

Приєднуюсь до просьби. І прошу звернути увагу. Що чиниться перепона Слову. Це ненормально що Послання Матері Марії ігнорується всіма церквами, невідомі їм, і не хочуть за це знати. Мир без цього буде ущемленим, він буде неповноцінним, обмеженим, на нетривкій основі, бо Не можна жити як ні в чому не бувало ігноруючи звертання Вище.

Чому це? Чому Господи помилуй? Тобто чому написав я про це? Щось хочеш зрозуміти. Тому що попав в таке середовище. Бо написано у Матвія - Ви ж не називайте себе учителями, і отцями себе не називайте, бо один в нас Отець. Ну а якщо посміли всупереч назвати себе отцями. То перед тобою діти. І нічого дудіти, витягувати тони виспівуючи мелодію. Бо якщо твоя, від плоті твоєї дитина перед тобою, ти б не виспівував, на колінах стояв з пополотнілим лицем, піт заливав би очі так просив би. А тут десь, там, невідомий адресат, і дудять, і дудять. Це мертвенність. Саме гірше у цьому коли у себе помічаєш подібне. Тоді важко.

- Дай велосипед - Не дам - ? - Ну от. Дам я тобі велосипед. І я вже знаю що буде далі. -? - Попадеш в аварію. Потім будуть зітхати, говорити: так мало бути, видно так було написано. А от нічого цього не буде. Не будуть зітхати і не будуть говорити. Бо я не дам тобі велосипед. (Хтось із Яворова мені розказував цей діалог)

Останній раз Росія ставала на коліна 1910 року. Більше вона на коліна не ставала. Ні по якому поводу. Ні перед ким. Це було в Ясній Поляні 7 листопада. Пять тисяч людей зібралось на похорони Льва Ніколаєвича. Більшість з цих людей були одягнені в свитки і обірвані кожушки. Більшість із них не читали творів цієї шукаючої і такої праведної душі. Церкви не було. Віддавша анафему не простила йому те за що народ вважав його своїм заступником. Більше заступників Росія не народжувала. На коліна ставати уже не було перед ким.

На одній із хмарок, де голубе небо, можна побачити лице. На іншій, при заході сонця, хмари як медові соти.

Ще є ідея. Права частина головного мозгу і ліва частина мають мають різні функціонально виражені особливості що впливає на спосіб мислення. Чи не порушено тут звязок? Коли свідомість послуго - вується роботою переважно одної частини мозку то це можна назвати розсіченим єдинством. Кров також не єдина. Є артеріальна. і є венозна кров, відрізняється по насиченості кольором, хімічним складом.

Кожного дня я стаю перед пятою годиною. Я стараюсь робити що спроможний. Мир залежить від небес також.

Якось зимою у нас проводився концерт у якому брали участь самі молодші виконавці. Безліч пісень було виконано маленькими дітьми. Ці пісні всі знали, це не було новиною. Окремо не вписуючись у потік прозвучала скрипічна мелодія. Ця мелодія має кілька найме - нувань. Я її знаю під назвами "Квіти небес", або "Вічність". Вона не зайняла перших місць у підсумку, у нас не звикли слухати таке. А жаль.

Приєднуюсь! Поздоровляю!

Чи є християни? Є. Тільки вони по за церквою. Мені потребується відвага і я внутрішньо зіщулююсь коли відповідаю на Слава... - добрий день. Ця машина інквізиції осталась, вона бесшумно працює і зараз. Вони сприймають це як визов як те що я протиставляю їм. Ума не приложу як може два слова які несуть такі хороші значееня щось протиставляти. Добрий, він і є добрий. Бо тільки той хто довго не зустрічався з добротою знає що таке, що таке доброта. Він має право говорити це слово. А день це теж добре. День це той час, той проміжок часу коли ти щось здійснюєш. Недаром у нас говорять на людину що внутрішньо усміхається - ти світишся сьогодні мов ясний день. Я волію мовчати. Я вклоняюсь у відповідь. Я шукаю, чи є в них ця Слава?

Це дуже важливе, надихаюче Послання. Ми не обмежимся вдячністю, тут є багато над чим помислити. Дати відповіді на поставлені запитання. ...Нам необхідно встигнути розібратись в тому, чим наповнили мозок і енерго - структуру, що зробило людину підконтрольною істотою. Це важливо для звільнення людей, це важливо, бо поможе захистити багатьох.

Увійшов. На табло висвітлилось - Привіт Гаявата, зараз 7 липня, 2 год 07 хв, хоча дійсний час 4 год 07 хв. Це відставання треба виправити.

Це те що придумала Елена Новосвіт, це її ідея як представити щоб донести Слово Учителя. Це Слово має попасти до тих людей, які цього чекають, яким це предназначено. Це тільки одна з форм, як і книги, телебачення, конгреси, форуми, обговорення. Прикро що книги які зараз виходять у Росії, їх випуск, обумовлено тепер накладеним обмеженням у роботі з Словом. Ідеться що не можна уже повністю викласти книги у засобах інтернет, лише частину, для ознайомлення. Це уже накладене обмеження. Не було вдячності. Це було утилітарне використання, без усвідомленням з чим вони мають справу. Це не можна робити будь яким способом. Тираж і масовість тут не грають визначальної ролі. Цей сайт - Дабл Ю Дабл Ю Дабл Ю Новосвіт Ком. Це те що придумала Елена Новосвіт. І запрсила на нього гостей. Це її лицева сторінка. Це для неї важливо, так вона це представила. В рівній степені, і це важливо для всіх оновлення. Воно передбачає відкритість, спілкування. Цього не було. Ви ж не знаєте думки засновниці, а сказали що це їй сподобається. Ви пере - міняли сайт, зробили його іншим. Ви оставили думку Єлени в стороні. Не поін - терисувавшись а чи схвалить вона це. Відносно інших форм роботи. Це робота з Словом, робота з думкою. Це неодмінно приводить до результату так як нові ідеї вливаються у загальний масив свідомості. Інші форми. Існують сфери де Слово звучить для всіх. Туда треба піднятися.

...Ви можете нині помислити на тему вашого, особисто вашого - майбутнього. Як ви його бачите? що важливе і потрібне ви бажаєте здійснити? І як визначите ціль свого життя? Це важливі запитання, і від відповідей на них багато залежить. Учитель Христос. Я бачу інше, змінене, нове життя. Це буде спражнє життя. Жити буде важливо. Життя має бути цінним, інакше зачим жити? Це що є зараз загнало мене в тупіки своїми повторяющимися помилками які я з прикрістю повинен сказати бачу. На питання що важливе, і потрібне я бажав би здійснити - то відповів би що багато, багато цікавить. Хочу вчитись. У нас тиждень тому була зустріч. Сорокаріччя випуску. Колись геодезичний фа - культет політехнічного інституту, зараз це називається геодезичний інститут у складі Університета Львівська Політехніка. Була непереборна цікавість один до одного. Дві хвилини дали кожному щоб розповів як прожив ці сорок років. Я теж, щось говорив. І тому хочу привести звідта одну думку, одне побажання що пролунало від когось. Двічі не вступиш в одну воду, не ввійдеш другий раз в одну й ту саму ріку. Можна відкрити. Можна відчинити наступні двері, за якими є нове. Це можна зробити у любому віці. Я хочу вчитися, хочу вміти. Хочу навчитися чути. Адже слово звернене яке ми згодом читаєм, звучить для всіх. Та чує тільки одна людина. Чома так? Чому я не вмію чути? Інше теж, бо мене цікавить багато. І ще, є те, що не хотілося щоби було у нашому житті. І хай його не буде, хай буде проявлена сила. Щоб дістало розвиток і змінилось те що гідне змін, а те недобре хай іде у забуття. Я хочу прийняти в цьому участь.

Александр Грін В одному з творів своїх він представив перед гостями, показав їм машину. Єдину машину. Що могла передвигатись, звісно разом з людиною. Це не був кабріолет що ще заполонював вулиці міста, це не були перші машини, які тільки появились. Провидіння не торкнулось невмолимого майбутнього з різноманіттям форм, з самовідкриваючими дверцями, з влаштованим автонавігатором у сере - дину автомобіля що повідомляє як доїхати до заданого пункта призначення коли ти не знаєш дороги. Це була платформа, на яку ти ставав. Поручні, з безліччю гірляндів живих квітів. Дзвіночки, які тремтіли, навіть від найменшен - шого поруху вітра. Щось подібного до шатра що нависав над помістом. Дзвіночки були настільки чутливі що реагували на думку людини. Людина на помості думала, вона думала куда би вона хотіла полетіти, що відвідати. І дзвіночки, реагуючи на думку людини починали тихо дзвонити, створюючи мелодію. Резонанс передавався всій машині, бо все таки це була машина. Вона поволі здіймалася у "гору", і потім летіла у заданому напряму.

Если она увидела это впервые, значит так делать нельзя. Так как изменения представлены как уже случившиеся.

Нема летящої птиці. Чи відомо була зміна лиця Елені, якщо це була сумісна робота, то добре. Якщо самостійна зміна, то за неї таке робити не можна.

Усього чистого, усього світлого, усього доброго, усього привітного. У цей день. І у всякий послідуючий за ним.

Aguarius: Мне кажется, мы пели: час єднання братів настає. Подразумевая братьев словян! Мені бачиться це по іншому. Була відправлена просьба, у свій час, просьба про допомогу до Ієрархії Сил Світла. Була отримана відповідь. У відповіді, також зверталася наша увага: Синхронизация в действиях между людьми Доброй Воли ныне не произошла. Наоборот, усилился разрыв и неоднород - ность призывов. Нежелание слышать братьев и сестер приводит к полному диссонансу. В такие моменты трудно уловить единую мысль, ибо ее нет. Мы делаем вывод, что это разъединение людей Доброй Воли есть также внедре - ние различных вирусов сознания, в том числе и вирусов страха, в подсознание, которые активно паразитируют на эго человеческом. Сознание в котором присуствует ясность, проявляет иные мысли и отстраняетт то, что разъединяет, находя то, что создает возможность для объединения. Отже. Повертаючись до Ваших слів Акваріусе. Це єднання на нових основах. Штучно витворювати це кінчиться фіаско. Бо уроки спільного життя не усвоєні. А на яких принципах це будувалось? Сто десять тисяч священників Церкви були заслані у різні концертраційні лагеря всього періоду існування ГУЛАГУ. Що проісходить. Чому так? Я даю свою відповідь - священство не змогло дати цим людям хліба, світла. Можна. Звичайно. Підібрати відповідну цитату - сімя впалу на камянисту землю, і не проросло, та й було втрачено. Можна знайти й іншу: А коли маєш віру і віриш, то скажи цій горі передвинутись і вона передвинеться. І це нам нічого не дало. Сучасні, навіть не намагаються це зрозуміти. Минувші, ті що попали за прово - локу кричали, за віщо, запитували. Вони стали. Там. Тими. Якими мали стати. Сто десять тисяч святих. Ну невже щоб стати тим ким маєш бути, невже обовя - зково треба попасти за колючу проволоку? Невже калічити, залякувати, мучити щоб людина воспротивилась? Щоб побажала змін! Це тільки одна сторона, довільно вибрана мною. Та кожен може поглянути більш проникливо. На нашу історію.

У вас усе буде добре. Можливо це від іншого. Багато порушено. Уклад людей порушився. Багато людей зараз потребує доплмоги.

Але це ж правда! Це звучить ніби нова релігія. Це промовляють майже з побожністю, інколи з.гнівом. - Ти знаєш? Зараз усе через матеріальне. - Не знаю. Як не знаєш? Убогий ти якийсь і все оправдовуєш. Пояснює. Тому кого вважає нерозуміючим. Зрозумів? Той відповідає. - Подумай за неї щось хороше. - За кого? - За Україну. - Народ. Він за олігарха проголосував, народ так нічого і не зрозумів. Тепер жди кари. - Подумай і за нього щось хороше. Можеш і не говорити, тільки подумай. У тебе є щось добре?