Gajavata

У всі віки церковний дзвін віщав людині: грішний, грішний, грішний. Людина більше нічого не могла взнати про себе. Уділом її було послухати з послання Павла - розтлились всі. Це ж треба було так ненавидіти людину. І ні одного доброго слова в напрямі людини що є зараз тут в цьому часі, яка потребує почути про себе зовсім інше, що во на інакша, що в ній є схована доброта, могутня сила яка потребує вивільнення, віддавання світові, що світ потребує цього, не набиратися як жаба мулу, а жити, повнокровним, утверджуючим життям, з ясним поглядом.

Хочу приєднатися до обговорення, коротко, в одному пункті. Если бы отца человека повесили на дереве, человек бы не стал отдавать дань почтения этому дереву. Пропоную подумати. Подумати в іншому напрямі. Для того щоб причинити біль, принизити, лишити життя ці люди використовували речі сотворені Творцем. В одночас це були речі або плоди самої Землі. Камінь. Підбирали камені з потоку щоб кидати і побивати, використали дерево щоб розіпяти на хресті. Терновий вінок. Та вінок має інше призначення. Мотузки які причиняли гостру біль. Бичування. Саму гостру біль викликало оголення тіла, був зірваний плащ. Це було непереносиме духовне страждання. Ці речі не винні. Вони були сотворені для іншого. І камінь, і дерево чи кущ терену. Це ясно як білий день. Для чого стукатись ломатись в зачинені двері. Зачинені для всього нового, Це непроходимі двері, закриті наглухо вікна. В свій час, все пройде своїм визначеним шляхом і стане прямим і ясним. Про церкву. Не буде в майбутньому цього інститута влади над умами людей. Господи, ну це теж ясно як білий день Якщо все повернеться на круги своя то людина і Творець будуть мати нерозривні узи зіткані із світла і любові. І не потрібно буде нікого стороннього в ці стосунки, не потрібно буде сповідатись, та й зачим це, не буде людина злою, не буде людина віроломною, не буде людина возвишатись чи намагатись поставити себе вище іншої людини. А буде відкритою і чистою, і світ буде відкриватися перед нею, викликати в людини захоплення, бажання постигнути його глибину і безмежність. Про хрест. Коли нове приходить в світ, середовище чинить опір. і це називається трансформація, і це, деколи, деколи це хрест. І кожен це понесе, хто з радістю, хто з острахом від нерозуміння. Із сучасних подій. Звільнена Надія - це понесений хрест, все що робили над нею протягом двох років.

Майтрейя. ...каждый сможет воспитать другого человека если он поймет и увидит что он готовит человека Земли, который будет общаться сдругими людьми, не выделяя себя и не подчеркивая, - кто он есть на самом деле. Но как вы понимаете такие вопросы не ставятся перед людьми когда они занимаются воспитанием своих детей. Прежде всего они воспитывают детей для себя, да, именно для себя. Почему? Да ответ очень простой: для того чтобы ваши дети любили вас, чтобы они вам воздали все то, что воздаете вы для них; чтобы они вас помнили и не забывали; чтобы они чуствовали что вы родная кровь и что вы именно те единственные кого нужно любить, уважать и беречь. Это так, это верно - уважение и любовь к отцу и матери являются святыми. Но мы же знаем еще и Закон Божий, который гласит - Возлюби ближнего своего как самого себя! Так можем ли мы ограничивать наших детей в любви? Можем ли мы диктовать им только любить себя, а не весь мир? Если бы были мысли об этом - были бы сдвиги и в воспитании, была бы и подготовка, которая несла бы в жизнь любовь полноценную, искреннюю, любовь бескорысную. чистую. Но мы же воспитывая детей делаем их и корысными. Уже с малого возвраста мы учим их как можно давать и помнить что объязательно нужно взять что нибудь взамен. или получить что то взамен. Когда вы что то просите что то сделать своего ребенка и тут же стараетесь его поощрить. значит этот ребенок будет в последствии ждать вашего доброго слова, вашей оценки. может быть даже большего, вашей платы. Если бы были мысли об этом, если бы было понимание - не было бы эгоистического подхода к самому себе и всем людям. Маленький ребенок очень быстро усваивает что от него ждут, что от него хотят. И если он знает что будет вознаграждение он сделает все о чем вы его попросите, а если знает что вознаграждение не последует, а будет замечание, возможно критика, или подсказка, он без особого удовольствия выполнит вашу просьбу.Как же тогда воспитывать собственных детей, как их готовить в мир, в который они войдут когдастанут взрослыми? Вопрос не простой.Но надо же в этом разобраться ибо все начинается с малого. И все, все что мы укладываем в наших детей разрастается и увеличивается еще больше когда они подрастают. Нельзя ребенку давать задание и тут же говорить ему что я взамен что то сделаю для тебя. И когда говорите: вот теперь ты сделал, заслужил - проси, вы учите его становиться вымагателем. А потом когда ваши дети выростают вы с болью в сердце, с кровоточащей раной говорите что ваши дети эгоисты, что ваши дети забыли вас. не помнят, не могут исполнить ту или иную вашу просьбу. Поздно кричать и жаловаться - вы вырастили эгоистов. Поздно, потому что ваши дети уже не умеют жить по другому, не умеют совершать добро, не умеют совершаь бескорыстных поступков. Взрослые люди все были когда то маленькими, и конечно же в каждой семье эти дети получали не верное воспитание: за непослушание они были наказаны, за хорошие поступки были вознаграждены. Странно получается что ребенок получает игрушку и это вклад за его успехи. Это верно когда вы поощряете ребенка. но когда это происходит постоянно - это уже теряет цену. и уходит возможность донести что подрудиться надо. Дети очень...

Як рідко проглядує людина вісті під своїм іменем. Для чогось втаємничується, щоб остатись невідомою.. Чи боїться. навіть не знаю. Навіть іменем гість не може засвідчитись тепер форум. Одні компютерні ярлички. Може я єдина людина що читає? Хотілося б писати гостю що приходить, та нема і гостя.

Образи. мрії. Читаючи закони Величайшої Присутності що були колись на Землі - були двоє, що гуляли по саду. Віти дерев нахилилася до них коли вони підходили зірвати плід. І сама маленька квіточка намагалася торкнутися ніг проходящих. Шелест і коливання трав вітав і радувався вітер. І незрима присутність, когось невидимого та всюди сущого супроводжував їх. Чи так є зараз? Можна перебувати на багатолюдній вулиці і бути зовсім одному. Оглушеним гулом і безбдагодаттю великого міста. Там нікому нема до тебе діла. і ніяка віточка не порушиться в напрямі до тебе. А незриму присутність цього всеобємного та таємничого ти вже не відчуваєш, хоч всюди вона є. Ти можеш поїхати в іншу країну, ти можеш обманути себе, та не знайдеш там цього. і це буде велика втрата, поразкою що називається. Бо те що було, і те що втрачено треба віднайти тут, треба віднайти в собі. Це вже не можна віднайти десь там, в іншому місті чи іншій країні, це не дасть тобі інша людина. Якщо це прийде, якщо це повернеться знов. то це буде по всій Землі. І вчора, і.сьогодні, і завтра, і завжди. І всюди буде твій дім де б ти не захотів побувати. і повернеться приязнь кожної людини до кожного і буде вбачати таємничість і незвііданість, невичерпність кожної людини.

Нарешті сонце, нарешті жара!

Дякую, там дуже багато інтересного!

Я зараз більшу частину часу живу в селі. Ми живемо на горі... Це гарно написано, звернув чомусь на це увагу - Ми живемо на горі. Навіть як ідея - мій дім на горі. І не обовязково рельєф може характеризувати місце знаходження. Це мимоволі виходить як ідея. Ми живемо на горі, мій дім на горі, іти вищою дорогою...

Цілування. Коли хтось із родини виїжджав в давні часи на заробітки в інший край він не знав чи повернеться. Коли виходив з дому він цілував руку батькові. У давні часи іудейські священники готовились цілий рік щоб зайти за завісу храма і промовити Імя Бога. І те і те важило. Це мало рівне значення як неповторимість і істинність. Так було колись, та немає цього зараз. Я не маю на увазі іудейських священників чи сина що відряджається. Я маю на увазі те що робить дію істинною і справжньою. Зараз це перейшло в інший ранг. З легкістю припадають до рук ієрарха священники, з таким же поспіхом паства цілує руку священнику. Якщо все це правда, якщо все так просто - то де ж любов, якої нема, немає і миру, а якщо нема миру то що вже говорити про любов. Який же ріжучий дурман... Прощаються з людиною, відспівується у церкві, потім виходять люди, на короткий час все зупинилося біля брами щоб потім вирушити далі. Священник обходить кожного, дає цілувати хрест. Люди запаморочені і прибиті горем, вони цілують хрест. Я не відчуваю правди в цьому дійстві, відходжу в сторону. Згодом, помітивши мене уникаючого він підходить до мене, вже, останнього прибив до кошари. Як це похоже, на клейміння диких тварин. Якщо все це правда і не треба особливо ні у що заглиблюватися, то чому ж ви розбилися на тисячі вір. Кажете прийдіть в нашу віру. З нами Христос, ви отримаєте спасіння, і не подаєте руку один одному, і на весь світ кричите що Бог тільки з вами.

А какие испытания ожидают нас? - тихо спросила Диа. Ты узнаешь об этом лишь в момент самого действа. Пока я ничего не могу тебе ответить. Почему так? О таинстве говорят лишь посвященным. Ты слишком мала, чтоб понимать такие серьезные вещи... Деколи сумно за цю виражену нерівність, сумно хоч це не відноситься до вище приведених слів. У цьому часі і просторі там було все по інакшому. Сумно що ми до сих пір називаєм себе рабами. І десь в тайні гордимося цим. (народився раб Божий) Сумно і дивно, що ми маючи статус вільної людини все таки не заперечуєм - раб, хоч Молитва Господня вказує на інші стосунки. Отче наш... З такими привитими установками, вони віддаляють людину від розвитку. Сумно що релігійні постійно кличуть у давнє минуле, шукають і не можуть знайти. Бо коли ангел відвалив камінь від гроба Господнього він сказав: Христос воскрес! Його тут нема. Постійне звернення в минуле без перспективи майбутнього камянить. Бо живе життя тільки в рухові, розвитку, розкритті.

Критический ум, это ум в котором согласуется анализ деятельного ума с чуствами, или в котором душа дает согласие на выводы умозаключения. Это в идеале. Если нет согласия души на на информацию поступающую ее не следует принимать. Критический ум отсекает эмоции, ибо эмоции не чуства. Критический ум предвидит следствия и потому влияет на причину. Критический ум это ум который желает исходить из собственных позиций и убеждений.составляющие его базис. Отсекает привлечение дополнительных сложностей для объяснения сути если есть возможность привлечь более простое понятие для понимания. Это так называемая бритва Окама. Ищет опереться на более глубокое и фундаментальное понимание. Ищет точности и конкретности в противовес размытости. Критический ум это ум анализирующий, рассекающий. Есть познание чуствами, через возможности и развитие души, есть познание умом или лучше сказать разумом. Это разные возможности. В идеале между ними должен быть баланс. Можно для расширеного понимания привлечь анализ. Критический ум. Критика. Теперь разобем слово критика на две составляющие и получим два независимых слова. кри тика. Кри, то же что и крес, или хрес. Это огонь, летящая искра, или движущее само себя пламя. Кри, крес или крес - это исходит из словянского давнего эзотеризма. Крийя - огонь. Крийя йога - огненая йога. Тика Привлечем ряд других слов. Например э тика, эсте тика. Здесь совершенно тот же подход. Я еще не выяснил что обозначает это другое слово - тика, но оно имеет собственное понимание. Возможно космический букварь поможет. Но если в итоге мы соединим снова два слова в одно, понимая разное мы можем прийти к исходному понятию. Еще. Критический ум это ум видящий ошибки.

Картинки. Коли наставала обідня перерва двоє покидали свої робочі місця нехтуючи обідом і тоді стіл перетворювався на поле битви, де движучими фігурками гри були шашки. З кількох сусідніх відділів приходили подивитись, завжди згромаджувалось кілька людей, затамовуючи подих спостерігали. Бо подумки розрахована комбінація часом змітала з поля гри половину шашок з обох сторін, і цей каскад визивав захоплення. Бо в памяті треба було утримувати різні позиції які щоразу утворювались, можливі відповіді і знов образ нової позиції і так кожен старався розрахувати, передбачити, атакувати, захищатись. Це було інтересно. Через щось в них колись виникла суперечка, уже ніхто й не памятав за що, та тепер вони кожну перемогу увінчували тим що ложили сірничок на свою половину стола. По кількості сірничків з обох сторін можна було бачити рахунок гри. В одній грі склався цікавий момент. Не зміг захиститись суперник від дуже далеко продуманої комбінації, і партія була програна. Все одно я краще граю, вирвалось у програвшого. Він одразу пошкодував про це. Бо сидячий навпроти здивовано подививсь на тих що прийшли спостерігати, нічого не сказав, а тільки мовчки подвинув свою купку сірничків, там було більше. Зараз ці сірнички у мене викликають уже подив, не потрібні вони були, недоречний вигук теж. Зараз я вже по іншому дивлюся на це.

Поздоровляю. Поздороввляю з днем перемоги, який в дійсності не приурочений тільки до перемоги у Другій Світовій Війні. Та все ж перемога була і багато обєдналось тоді. Поздоровляю також і з любою серйозною перемогою у собі. Це теж може виявитись дуже багато. І дякую також, бо поздоровили і мене.

День Перемоги! Потім був Нюрбергський процес. Судді до нього відносились серйозно. Вони намагалися засудити злочинців. В повній мірі це не вдалось. Вони намагались щоб суд був тим знаряддям справедливості що унеможливить подальші війни у майбутньому. Та були поставлені в рамки максимально можливого що відповідало часу. Коли Герінгу було пред явлено звинувачення що він як один з вищих керівників воєнного командування теж відповідає за створення концентраційних трудових лагерів, там виникла можливість більш глибокого підходу. Захищаючись Герінг говорив що одна із країн переможців, що зараз судить теж мала лагеря де були міліони. Порадившись, судді вирішили зняти з нього це звинувачення. Та все ж була перемога. Одні назвали: Велика Вітчизняна Війна, інші назвали це Друга Світова Війна. Память про полеглих, Також память про полеглих з обох сторін. За віщо вони гинули? Це питання добра і зла, це питання боротьби між добром і злом. Не можна зрозуміти війну без цих понять, це буде наперід приречене на провал. Це Умань, де були вирізано двадцять тисяч, це також постійне намагання виявлення свободи, становлення, збереження країни як ідентичності, як родової глибокої памяті. Це Освенцім і чому так запросто можна було палити людей. Та також і суть перемоги над всім цим що губиться коли не бачиш власної бездни... В один із вечорів почали звозити музикантів, Сталін був в відчаю, і в якийсь момент в нього пробудилося бажання послухати музику. Паралізовані страхом музиканти не могли грати. Тоді Юдіна говорила з ними. Казала що від них зараз багато залежить. Що вони музикою можуть виразити щось вище, що вони можуть привнести вище в цей момент. Музиканти грали. Так як вони заграли зі Сталіном щось зробилися. Наступного дня дня були ліквідовані всі трудові концентраційні лагеря. ГУЛАГ було ліквідовано. Зараз використовують гвардійську стрічку - символ. Одні як перемогу, де поклалося багато життів і багато положилося і віддалос за цю перемогу. І більш нічого. Інші використовують цей символ щоб оправдати власну неізжиту сліпу ненависть. свою неправду. І кожного разу звинувачуючи, перевертаючи все навиворіт, пред являючи і направляючи це на інших, вони в дійсності говорять про себе. Це похоже на Хрест. Хрест це височайше поняття, це поняття жертвеності, де жертвується собою во імя того щоб спасти інших, це приняття на себе тягара коли інший не може уже його нести. Та на Хресті палили. Я знаю що неможна було порівнювати. бо між цими поняттями глибока прірва. Та так і не дали ми відповіді на поставлене запитання Учителем про Хрест.

Дякую!

Було звернення Олександра до всіх, а точніше до одного Учителя. У зверненні пропозиція. Суть пропозиції полягає в тому щоб зробити трьох місячні канікули, тобто припинити навчання на три місяці і знову відновити їх у вересні місяці. Було також висловлена думка як розпорядитись вивільненим часом, дані побажання групі в цьому відношенні. Хоч звернення було тільки до Вчителя і пропозиція висловлена лише Йому, вона фактично торкається всіх хто намагається активно участвувати в проекті Восхождєніє. Ще висловлю одну думку. Форум це також форма донесення Послань Учителя всім людям, до всіх людей. Вони мають змогу читати першоджерело. Бо в силу обставин тираж книжечок Послань невеликий і не завжди вдається видати книгу вчасно, і мені гірко що написані книги так довго чекають щоб вийти в світ. Це не тільки фінансове питання. Це вторинна причина, первинна інша, вона мені ясна. Отже. Форум це не тільки для тих хто обмінюється інформацією і має змогу вести спілкування один з одним. Я проти припиняти навчання і йти на канікули. Приходиться багато розмірковувати після кожного Послання. Буде практична робота, вона буде повязана з реалізацією накоплених знань. Літній період, це період коли найбільший світловий потік, а це сприяє процесу навчання, активізовує можливості людини.

Молитва. Михаил Михаил... На зов мой приди! Мечом синепламенным освободи! Направь Божью Мощь и Защиту сегодня в мир мой! Знамя Веры твоей - разверни надо мной Пронзи синей молнией - душу мою Чистым и светлым, теперь я стою...

Картинки. Не смотри! Не смотри! Я відвів погляд і глянув на промовляючого. Він намагався долонею закрити очі дитині. Поруч мати, сімя, всі зупинились, дивились, ніхто вже не міг відвести погляду. Напереріз один одному з величезною швидкістю приближалися двоє. Білочка. Швидко, дуже швидко, як тільки могла, перебігала дорогу. І машина, одинокий водій за кермом, з величезною швидкістю теж мчав уперед. Уже можна було передректи що білочка не вспіє. Вона попала між колесами, минувши передні, і здавалося а може ні, може станеться чудо. Щось промайнуло на лиці водія, якась досада. Машина проїхала. Відкинута з силою білочка лежала під бордюром, лежала нерухомо. Невеличка групка людей, обєднаних на короткий час спільністю баченого, уже неспішно перейшли по означеному переходу, вступили на сходи що піднімалися на маленьку гору, і далі вверх, там до храму Архистратига Михаіла.

Мы будем делать посылы на многие изменения. И поэтому хотел задать вам провакационное задание: если бы вы имели возможность изменить что либо в этом мире, что бы вы сделали? Какие параметры вашей жизни вы считаете неточными и неверными. В деякі моменти що складуються необхідно захищати батькывщину, країну де ти живеш. Бо якщо ти не будеш захищати її ти втратиш платформу. Якщо дивитися глобально - ця ідея первинності батьківщини має бути вставлена в більш глобальну ідею, вона має бути підчинена чомусь вищому, вищому смислу. Якщо розглянути деякі непреложні здавалось би істини, можна побачити їхню ущербність. Тому що часто можна почути превозношення, виділення своєї держави, місії її для всіх народів - а представити, показати це перед народами світу така держава не може. Є ще подібна ідея, вона більше представлена країною що являється котлом націй, і там є очевидні досягнення. Там теж говорять за місію. Та коли ідея держави не буде підчинена вищій ідеї, така держава, такий народ просто щезне з часом вичерпавши відведений час для власного становлення. Релігія і наука. Є очевидна прірва між ними. Кожен іде своїм шляхом. Я скажу так як я розумію - не треба було релігіозним палити науковців. Науковці просто не вірять тепер релігіозним. Требуючи від окремої людини бути в усьому взірцем, самі ж такими не були. І треба все таки мати сміливість - бачити це. Пробачення за це ніхто від них не чув. Положачи руку на серце це просто бажання, це природне бажання, щоб виконалась правда, щоб вона була очевидна і ясна, та видима для всіх.

Я не намагався давати оцінку, я просто привів послання. Так, не всі Атланти сковані. Далеко все не так. Все ж мені було цікаво читати. Особливо про причини занепаду цієї величної цивілізації. Ще. я думаю що не можна було так коротко характеризувати цю цивілізацію, бо по суті самої історії нема. Лише коротке резюме, а це ж довгий перід часу. Наприклад. Без нашої інформації про гелієвої сфери ібагато що знецінюється, багато що упрощається, невірно осмислюється. Всього вам хорошого, у ці останні дні, що перед святом!

Коли мова пішла за вибір. і було оголошено Діі три дороги і на котрусь вона мала вступити, дочитавши про заміжжя я жахнувся - це я одразу відкинув. Вчитися, це щось як невідома країна де ти можеш попасти, бути жрицею, це таїнство це щось високе. Два вибори рівноцінні, їм можна було віддати по пятдесят процентів, та видно Діу зацікавило, саме високість. Жаль діда, жаль надії його пішли марно. Та по всьому видно він виховав хорошу внучку, фантастично інтересну дитину. Він би мав це зрозуміти... Це можливість. У медитації побувати де ти не зможеш поїхати чи полетіти, де перед тобою немає перешкод, де все залежить не від когось, і не від обставин, і не від того чи маєш ти гроші купити квиток туда, де ти хочеш попасти. Ти просто входиш в медитацію і попадаєш туда. І не тільки в сучасність, чи в минуле, а навіть, в майбутнє. А в мене, ніби щось з силою протидіє, поки не получається вона, ця медитація. Ну нічого, ще все получиться, ще все впереді.

Коли була подана інформація про містичну історію на автодорозі... Приблизно в цей же час я спостерігав, це було прямо перед моїми вікнами, як яструб гнав голуба, прибив, притис до землі, та голуб активно бився. Яструб різко відлетів і полетів. Голуб швидко знявся, полетів на верхівку дерева, і за мить полетів. Що було цікаво, він погнавсь за яструбом.

Атлантида. ...Великая Атлантида. Она обладала огромным богатством, как недр так и людей. Споссобности человеческие были развиты многолико, каждый из атлантов имел несколько видов способностей, причем, искусство сочеталось с наукой, с наукой и техникой; медицына и преподавание с ясновидением и целительство - с магией и колдовством. Как ни странно это слышать но это было. Многие атланты обладали даром, который сейчас на Земле дан избранным.- это ясновидение, яснослышание и управление энергией, они жили намного дольше чем нынешний человек, потому что умели влиять на свое тело, управлять им, и обладали огромными физическими возможностями, которые продлевали им жизнь. Атлантами был хорошо изучен собственный организм, они хорошо знали что требуется им чтоб не выйти из строя. Но и развитое целительство помогало им быть в форме. Господь Щедро Одарил их: и земля была богата и люди талантливые. Он Надеялся, что Его Щедрость еще больше обогатит землю, а люди украсят ее своим присуствием. Сначало так и было Никто из атлантов не мыслил возвыситься над природой, и тем более, над Творением. Но когда поняли, что они могут управлять энергией, что их силы могут распорядиться природой, что влияние друг на друга удобно, что видение многих ситуаций можно подстроить под себя, и что они приблизились якобы к Господу, а значит всесильны, и могут все - вот тогда Господь Решил обуздать их, и Дал им возможность исправиться. Это обозначает что у многих отобран был дар ясновидения и яснослышания, ограничено было управление энергией, многие атланты потеряли совместимость различных способностей. Но и это было не понято, потому что была потеряна Связь с Господом, и человек возвысил себя до Господа. Да, многие из них могли связаться с Небесами, слышать их, и передавать на Землю ценную информацию. Это для них было так просто и обыкновенно. что ни у кого не вызывало ни торжественности, ни ценности, ни святости. А ценнейшая информация бралась выборочно и только нужная для себя. Никто и не думал что такие возможности будут необходимы им для развития Земли и духовного роста людей. А значит не было глубокого понимания : для чего им Господь дал такие способности, и как ими нужно было дорожить, чтобы ничего не растерять и не утратить. Атлантида была высокоразвитой. Технический уровень атлантов превосходил уровень сегодняшних землян, было хорошо развито видение Тонких Миров, и это все испортило их, увело от истинного понимания своей жизни на Земле, отодвинуло от Господа. И тогда Господь Решил: стереть - и позволил Природе привести приговор в исполнение. Вот почему Господь больше не дал человеку слишком больших способностей, чтобы не повторилось как с Атлантидой, и чтоб только проверенным и избранным людям был дан дар ясновидения и яснослышания во имя расцвета Земли и развития Духа человеческого. Талант - это Щедрость Божья, и ценить его следует с благоговением. Все атланты скованы (на небесах) по сей день, потому что до сих пор многие не поняли и не понимают как жили на Земле. А это наказание, труднейший путь их духу, потому что не сломлена гордыня, не исчерпано величие, которым они обладали... Це було послання Ніколая Реріха. 16.07.2001 р Можливо це зацікавить когось, це цінне доповнення. Рівно як і та інформація що почерпнута з медитацій, нами, все таки побували, це важно.

Дякую Учитель. Дякую Єлена. Мы будем делать посылы на многие изменения и поэтому хотел задать вам провокацонное задание: если бы вы имели возможность изменить что либо в этом мире, что бы вы сделали? Я так зрозумів помінятися ролями і дати відповідь, щоб я міг зробити в ролі Творця, або великого Учителя, який приходив на землю в той чи інший період. Я розумів би що не можу зробити за людину те, що вона має зробити сама. Можливо я полегшив би долю людини або змінив її повністю, та я лишив би людину перемоги. Та так як ми молимся Отче наш... я б не оставив поза увагою звернення, просьбу про мудрість. Я б не полишив би людини що ввірилась мені. Можна говорити за зміни які можна зробити і вони прийдуть, можна перечисляти їх. Та я б зробив би те, що помогло би людині народитися заново, стати іншою людиною. І вона би свідомо і з великою надією включилася би разом з духовним світом будувати новий світ, нове життя. Я дав би відчути на короткий час кожній людині на планеті - чистоту, що те ж саме що і любов, це ж і невинність. Людина була б приголомшена. Ясність і розуміння знов повернулись би до неї. А потім повернув би її до попереднього стану у якому вона жила. Надто багато людина втратила, вона настійно намагалась його віднайти, надто пережила. Вона б цінила ту мить що відкрилась перед нею. Я б дав людині цей шанс, зробити вибір в майбутнє.

Розглядав профілі користувачів і вивчав як працюють клавіші і їх можливості у виді вложеної в них інформації, і звичайно нажимав їх. Якщо хтось отримає повідомлення: удален, или удалена из друзей - не вірте, друг.